На Житомирщині через аварію на Чорнобильській АЕС найбільше постраждала північна частина. Катастрофа породила ряд екологічних та соціальних проблем на тихому і мальовничому Поліссі. Зокрема, у Народицькій громаді є населені пункти, в яких немає жодного жителя або проживають по кілька людей.
Держава досі не розв’язала багатьох проблем на забруднених радіацією територіях Житомирщини. Нині невідомо, який у ґрунтах вміст радіонуклідів і чи можна відновлювати на них сільськогосподарську діяльність. До кінця не врегульоване і питання доплат до пенсій пенсіонерам, які не працюють.
Попри всі ці труднощі, жителі населених пунктів, що постраждали від радіації, уже понад 30 років відчувають підтримку благодійників з Японії, які зі свого досвіду знають, скільки біди несе неконтрольований атом.
У чергову річницю аварії на ЧАЕС Укрінформ розповідає, як японські меценати допомагають Житомирщині.
Знайти японських благоднійників допомогли журналісти
- Коли японці приїздять на Житомирщину, у них часто запитують: «Чому ви нам стільки років допомагаєте?». На це питання вони відповідають так: «Коли ти робиш людину щасливою, то сам стаєш щасливим. Потрібно віддавати, щоб відчути щастя», – говорить директорка благодійного фонду «Заложники Чорнобиля» Євгенія Дончева.
Саме її фонд співпрацює з японськими благодійниками, які регулярно допомагають Житомирській області. Нині налагоджене співробітництво в гуманітарних галузях із 6 фондами, з яких «Чорнобиль-Тюбу» та «ЧеФуКо» («Чорнобиль-Фукусіма-Діти») найактивніше підтримують регіон.
За словами пані Євгенії, залучити на Житомирщину меценатів з Японії допомогли журналісти. У 1980-х роках після аварії на ЧАЕС вони їздили на північ області, писали про побачене і вирішили, що треба допомогти місцевим жителям, а особливо багатодітним сім’ям, переїхати у безпечніші місця. В одній із газет вийшла публікація про початок збору коштів для постраждалих. Гроші з різних куточків надходили до Фонду переселення у безпечні місця жителів Житомирської області.
Цю статтю прочитали в Японії й на адресу фонду надійшов лист від благодійної асоціації «Чорнобиль-Тюбу», який став першою ластівкою в багаторічній співпраці з тими, кому небайдужа доля жителів житомирського Полісся. У 1991 році в область приїхала перша японська делегація. Гості відвідали північні райони, вимірюючи рівень радіації дозиметрами. Тодішній Народницький район (тепер Народицька громада, – ред.), який найбільше в області постраждав від наслідків катастрофи, японці сприймали так само, як Прип’ять та Чорнобиль.
Коли іноземці на власні очі побачили наслідки аварії на ЧАЕС, сказали, що будуть допомагати постраждалим. Свого слова вони додержали, адже підтримують Житомирщину й досі.
Дитяче харчування від японських мам
Євгенія Дончева пригадує, що спочатку від «Чорнобиль-Тюбу» доставляли на Житомирщину гуманітарні вантажі переважно з продуктами.
- Ми запропонували більш цільове використання цієї допомоги, бо продукти на той час у нас були, а їх доставлення потребувало значних коштів, – говорить директорка фонду «Заложники Чорнобиля». – Після цього акцент зробили на дитячому харчуванні. Наші партнери звернулися до японських мам, в яких були немовлята, апелюючи, що таких самих діток, які народжуються в Житомирській області, наші мами не можуть вигодовувати, бо вони отримали велику дозу радіації. Кожна японська матуся приносила упаковку дитячого харчування і підписувала її. Ми отримали багато такого харчування, яке розподіли між обласною дитячою лікарнею, а також медзакладами в Житомирі, Народичах та Коростені. Цей проєкт триває досі, але з часом за кошти японських благодійників ми почали закуповувати дитяче харчування українських виробників.
Далі партнери взялися допомагати лікарням, збираючи під час своїх візитів до них запити на медичний одяг, ліки та інші речі. Згодом за кошти японських благодійників для медзакладів області купували УЗД-апарати. Один із перших передали в багатостраждальні Народичі. У цьому селищі, окрім лікарні, допомогу від Японії отримували дитсадок та гімназія.
Коли делегаціям із Японії розповідали про рятувальників, які першими зайшли на територію ЧАЕС після аварії, вони вирішили підтримувати ліквідаторів. Допомога надходила у вигляді медичного обладнання для відомчої лікарні та санаторію «Дениші», а також ліків, які закуповували за запитами ліквідаторів.
Паралельно з цим асоціація «Чорнобиль-Тюбу» фінансувала проєкт підтримки сіл, в які переїхали жителі забруднених радіацією населених пунктів. Для них купували обладнання у фельдшерсько-акушерські пункти та облаштували стоматологічний кабінет.
- Був також стипендійний фонд від члена ради асоціації «Чорнобиль-Тюбу», якого ми називали дідусь Такі. Під час бомбардувань Хіросіми загинули всі його студентські товариші. На пам’ять про них він передав частину своїх коштів українським студентам. Це була стипендійна програма для студентів із чорнобильських районів, які навчалися в Житомирі у медучилищі, педагогічному та агроекологічному університетах. Упродовж 10 років 100 студентів отримували такі щомісячні стипендії, – говорить Євгенія Дончева.
Окремий напрям співпраці Житомирщини та Японії – це грантова програма посольства Японії в Україні «Кусаноне». Завдяки їй медзаклади області отримали дороговартісне обладнання, а в Народичах реконструювали дитсадок.
Ріпак як рятівна соломинка для чорнобильських земель
Основним багатством і водночас найбільшою проблемою Народицької громади є земля, забруднена радіонуклідами. З одного боку, вона може приносити велику частину надходжень до місцевого бюджету громади, а з іншого – обробляти її не можна через радіаційну загрозу. Який там тепер стан ґрунтів, невідомо, адже потрібні нові дослідження.
Свого часу допомогти розв’язати цю проблему прагнула японська асоціація «Чорнобиль-Тюбу», яка запропонувала Житомирщині експериментальний проєкт «Ріпак для відродження Народицького району». Він мав на меті фітореабілітацію забруднених радіонуклідами ґрунтів у результаті вирощування на них ріпаку з подальшим переробленням його на дизель та біогаз.
У межах цього проєкту в 2007 році на 18 га поля біля села Старе Шарне, що входить до зони безумовного (обов’язкового) відселення, заклали ділянку, на якій проводили сівозміну, щоби дослідити, як покаже себе ріпак. Науковці зробили висновки, що ця культура не має негативного впливу на родючість ґрунту, а також щорічно виводить із землі водорозчинні форми цезію-137 та стронцію-90. Експеримент тривав до 2012 року.
У межах проєкту з вирощеного ріпаку почали виготовляти біодизель. Його тестували на тракторах, і, як показала практика, він має ліпші мастильні властивості, ніж дизпаливо з нафти, завдяки чому збільшується термін дії двигуна. До того ж таке пальне не завдає шкоди довкіллю.
Окрім цього, «Чорнобиль-Тюбу» разом зі швейцарськими благодійниками побудували у селі Ласки біогазову установку, що працювала на відходах із перероблення ріпаку. Такий метод дав змогу безпечно переробляти цю рослину, у стеблах та макусі якої накопичувалися радіонукліди. Установка забезпечувала газовідведення до ферми та подавала туди гарячу воду.
Утім, як зауважує Євгенія Дончева, жоден із цих двох напрямів не пішов далі експерименту. Проблеми виникли через скорочення фінансування з боку японських партнерів після аварії на АЕС «Фукусіма-1» та неспроможність місцевої влади продовжувати ці ініціативи.
Війна відкрила нові напрями співпраці
- До 2022 року я думала, що, мабуть, доведеться згортати нашу діяльність. Члени «Чорнобиль-Тюбу» – це люди старшого віку, яким уже важко працювати так, як раніше. Щороку вони повідомляли про зменшення фінансування, бо складно знайти кошти. Коли почалася повномасштабна війна, японці побачили, що відбувається в Україні, і написали мені, що не можуть сидіти склавши руки, а хочуть нам допомагати. Тоді вони повідомили, що почали збирати кошти, – каже директорка благодійної організації «Заложники Чорнобиля».
Оскільки українські порти не працювали, доставлення гуманітарного вантажу з Японії могло забрати багато часу, тож потрібно було шукати вихід, як це прискорити. Тоді зголосився допомогти благодійник із Німеччини, який раніше підтримував лікарню в Народичах. Він закуповував за японські кошти все необхідне, доставляв його у Польщу, звідки допомога прямувала в Україну. Загалом із початку повномасштабної війни на Житомирщину прибуло 7 таких вантажів.
Згодом той німецький партнер повідомив, що його благодійний фонд припиняє свою діяльність, але ще допоміг придбати для медзакладів області дванадцятиканальний кардіограф, білірубінометри та посприяв тому, що Житомирщина невдовзі отримає близько 100 генераторів.
Як додала Євгенія Дончева, ще одна японська благодійна організація, що не один рік допомагає Житомирщині, – це «ЧеФуКо». Вона співпрацює з медичними та освітніми закладами, а з початку Великої війни її делегація вже тричі побувала в області.
Під час однієї з таких поїздок фахівці з Японії провели навчання для студентів Житомирського медичного інституту, які освоїли методику проведення термомасажу за допомогою апарата «Онненцу». Минулого року «ЧеФуКо» придбала 10 таких апаратів для навчального закладу, і тепер його студенти періодично проводять благодійні сеанси масажу.
Війна вплинула на напрями співпраці з японськими благодійниками. Так завдяки «Чорнобиль-Тюбу» та «ЧеФуКо» купили три квадрокоптери, аптечки, турнікети, пінпоінтери, захисні окуляри для Головного управління ДСНС у Житомирській області. Цього року у проєкти фінансування від обох фондів також додали запити від піротехніків, а «Чорнбиль-Тюбу» надалі підтримуватиме лікарню в Народичах.
Школам Житомирщини допомагає і японська благодійна організація «Кіра», відома тим, що частину своїх коштів передає волонтеру Фумінорі Цучіко в Харкові.
За ці роки співпраці діти з Житомирщини побували на відпочинку в Японії. Тепер там триває виставка малюнків юних житомирських художників, що мандрує різними японськими містами. Студенти обох країн також тривалий час ведуть між собою переписку. На одній із таких листівок, підписаній вже в період повномасштабної війни, японські друзі підтримують українських студентів словами: «Люди всього світу завжди на вашому боці».
Раніше ми розповідали, що коростенські пенсіонери-чорнобильці планують перекрити трасу з вимогою виплат пільг.
Соцзахист чорнобильців: пільги залишили, але зменшили пенсії.