Бойовому медику Сергію Тищенку, який провів на передовій 471 день без ротації, присвоїли звання Героя України.
Про це йдеться в Указі Президента №897/2025 від 5 грудня.
“За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:
Присвоїти звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка” ТИЩЕНКУ Сергію Григоровичу – молодшому сержанту”, - йдеться у тексті документа.
Сергій Тищенко — бойовий медик 30-ї ОМБр. Зайшов на бойову позицію на Донеччині 13 серпня 2024 року і тримав її до 28 жовтня 2025-го.
З 24 червня 2024 року бойовий медик взводу 30-ї окремої механізованої бригади на псевдо «Вітер» безперервно тримав передову позицію на Донеччині рівно 471 добу. Він рятував життя побратимів під час постійних штурмів ворога, неодноразово виносив поранених з переднього краю під вогнем, ризикуючи власним життям. І навіть маючи можливість вийти на ротацію, відмовлявся покинути своїх.
Про це інформують у 30 окремій механізованій бригаді ім. князя Костянтина Острозького.
Сергій разом із побратимами мешкали у землянці, де в окремих місцях висота укриття дозволяла переміщатись лише навколішки. Попри всі загрози, хлопці самостійно облаштовували позицію: зміцнювали перекриття, прокладали нові ходи, вистеляли підлогу дошками. Воду добули викопавши криницю прямо в окопі, а землю, яку вигрібали, виносили лише вночі — по мішках, щоб не видати позицію ворогу.
З початку їх було дев'ятеро, але згодом лишилися лише троє-четверо боєздатних, попри все, «Вітер» продовжував виконувати свій обов’язок: лікував, підтримував, боровся — навіть тоді, коли сили були на межі можливого. Його стійкість і незламний характер стали прикладом для всього особового складу та для кожного, хто сьогодні захищає Україну.
Своєю відданістю і мужністю Сергій Тищенко заслужив найвище визнання держави — звання Герой України.
«У нас, на жаль, було так, що на початку взагалі висота приміщення, де ми перебували, була в деяких місцях півтора метра, а в деяких місцях лише так, що можна, ну, хіба що на колінах пролізти. Нам трошки зруйнували це місце, де була висота півтора метра, і місяців три-чотири ми мусили на колінах повзати. Потім вже для свого комфорту почали працювати. На той час, слава Богу, була можливість копати, прокопали собі більш-менш, щоб можна було ходити. Поступово все це робилось, бо сам процес копання нескладний — копати і все. А от винести вже накопану землю — це було найважче. Ми поєднували це під час доставки продуктів, одночасно висипали землю», - розповідав військовий в інтерв'ю ТСН.