На правому березі річки Случ, поблизу селища Миропіль Житомирської області, виявлено цінну археологічну знахідку – кам’яну бабу. Про це Журнал Житомира писав: на Житомирщині знайшли стародавню «кам’яну бабу».
Про знахідку колегам археологам повідомив мешканець селища Миропіль В.А. Борейко.
Далі - про археологічну знахідку розповідь, опублікована старшим науковим співробітником відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею О. О. Тарабукіним.
“У листопаді 2021 р. у лісовому масиві на березі р. Случ він разом з родиною спускався по стежці до річки і випадково натрапив на незвичайної форми брилу. Коли археологи прибули до місця знахідки і розчистили її верхню частину від снігу та опалого листя, то були надзвичайно вражені від того, що вони там побачили. Емоціям не було краю, не було й слів.
Оскільки на дворі була зима, то археологи вирішили скульптуру тимчасово замаскувати, прикрити хмизом і листям та продовжити її детальне вивчення навесні. Але доля розпорядилася інакше, планам археологів не судилося здійснитися. На заваді стала війна. На терени України вторглися російські війська. Тому науковці вирішили почекати кращих часів і повернутися сюди вже після завершення війни. З того часу минуло понад трьох років.
Але нещодавно до науковців надійшла звістка про те, що в районі знахідки активізували свою діяльність так звані чорні шукачі і мародери. Повідомили, що їм вдалося відшукати замаскований об’єкт і за допомогою домкрату підняти його. Мабуть, думали, що під скульптурою є поховання або сховані якісь коштовності. Власне це й спричинило тривогу науковців, бо унікальній пам’ятці сивої давнини загрожувала небезпека руйнування, пошкодження, знищення або навіть викрадення. Тому було вирішено негайно зібратися і якомога швидше дістатися пам’ятки, щоб вжити заходів для її збереження.
У понеділок 16 червня у Житомирі об’єдналися місцеві дослідники (О.О. Тарабукін, С.А. Хоменко, С.В. Собчук) і київські археологи (Ю.В. Болтрик та А.В. Петраускас) та рушили до Мирополя колишнього Романівського, а нині Житомирського району. Селище розташоване на берегах р. Случ у південно-західній частині Житомирської області, за 18 км по шосе від колишнього районного центру – Романова.
Прибувши до зазначеного місця науковці і краєзнавці узялися до вивчення пам’ятки (Рис. Рис. 2-4). Водночас мені вдалося познайомитися і поспілкуватися з місцевим жителем, який був здивований, коли присутні стверджували, що цю пам’ятку було не так давно виявлено (Рис. 5). Олександр Бондаренко люб’язно повідомив, що насправді про цей об’єкт знали ще в 60-х роках, зокрема місцевий вчитель історії А.Д. Кухарук, який сюди неодноразово водив на екскурсію миропільських школярів. А його батько показав йому цю знахідку орієнтовно у 1993 – 1994 рр. В той час, як згадує Олександр, вона так само лежала біля стежки обличчям доверху і тоді мало хто на неї звертав увагу. Крім того, звернув увагу, що подібний камінь стоїть у лісі над р. Случ приблизно за 1 км на північ від цього місця.
Паралельно з опитуванням науковці уважно оглянули артефакт із всіх боків, спільно зробили обміри, склали опис і здійснили фотофіксацію.
Під час огляду було встановлено, що скульптуру було виготовлено із брили граніту світло-сірого кольору. Припускаю із місцевих покладів, виходи на поверхні якого спостерігаються неподалік знахідки.
Кам’яна скульптура досить висока і масивна, завдовжки 1,59 м, завширшки 0,41 – 0,65 м, завтовшки від 0,23 – 0,37 до 0,41 – 0,51 м. Поверхня лицьова відносно рівна, а по боках і з тильної сторони нерівна, горбкувата із слідами грубої обробки. Середня частина потовщена, а в нижній звужується, конусоподібної форми, завширшки 0,41 – 0,51 м і має сліди підтесування з двох сторін.
Скульптура схематична, виділяється тулуб і голова. Остання займає верхню частину брили, з незначним нахилом ліворуч. Виділена шляхом різьблення та підтесування. Виступає над рівнем поверхні брили від 5 мм до 2,5 – 6 – 9 см. Голова видовженої овальної форми, заввишки 0,54 – 0,55 м, завширшки 0,51 м. Поверхня плоска, рівна. У нижній частині рельєфно виділяється виступ місяцеподібної форми з рогами оберненими догори (ніби підкреслює нижню частину овалу голови), а по боках ліворуч і праворуч помітні короткі поперечні заглиблення, за допомогою яких скульптор, напевно, намагався підкреслити нижню частину обличчя на рівні щелепи і підборіддя. Припускаю, що місяцеподібний виступ утворився внаслідок формування контуру майбутнього обличчя, але цю роботу первісний скульптор з невідомих причин чомусь не завершив.
Тулуб видовжений, відносно прямий, з правої сторони дугоподібний, розширений до верху і під конус звужений донизу. Майже по середині обличчя праворуч шляхом обтесування скульптор, можливо, намагався виділити плечову частину тулуба.
За 10 см нижче підборіддя чітко спостерігається три різьблені лінії, які разом нагадують широкий пасок. При цьому два верхні посередині розірвані, а нижня суцільна. Складається враження, що посередині, щось було зображено, але його звідти навмисно прибрали. У цьому місці, досить обмежено, поверхня дуже рівна і плоска. Пас видовженої прямокутної форми, завдовжки 0,57 м, завширшки 8 – 9 см. Різьблені лінії завширшки 5 – 7 мм.
Нижче пасу, майже посередині, спостерігаються два заглиблення овальних обрисів, можливо, пошкоджені часом кисті правої руки, або якогось предмета, що опускається зверху від пасу до низу по діагоналі.
Ще нижче, у нижній частині тулубу спостерігається смужка послідовно відступаючих заглиблень. Можливо, сліди обробки, орнамент, оздоблення або позначка рівня закопування скульптури в землю або щось інше.
Привертають увагу й сліди підтесування нижньої частини тулуба під конус з лівої сторони. Воно відносно інших частин більш темного кольору виглядає світлішим і більш свіжішим, тобто пізнішого походження.
Після попереднього вивчення, кам’яну скульптуру з метою забезпечення збереження, обережно перемістили на галявину, а потім за допомогою підйомника помістили на спеціальну платформу з тракторцем. З метою забезпечення збереження цієї унікальної пам’ятки сивої давнини, скульптуру було перевезено на подвір’я Миропільського краєзнавчого музею, де її почистили і привели у належний стан.
Для більш точного визначення датування і культурної приналежності науковцям необхідно провести більш детальне вивчення кам’яної скульптури. Крім того, важливо провести в районі знахідки археологічні дослідження. Треба з’ясувати в колі яких пам’яток і періодів існувала ця скульптура в цій місцевості.
Під час обстеження скульптури науковці і краєзнавці попередньо висунули декілька версій.
За першою, скульптура могла з’явитися тут ще за епохи бронзи (ІІ тис. до н.е.). В цей час тут мешкали племена східнотшинецької, а згодом білогрудівської культур. А не виключено, що вона ще більш рання. Необхідно звернути увагу на той факт, що на городищі, відоме в народі як Бунякове, яке розташоване неподалік, що цікаво, виявлені культурні нашарування та артефакти пізньотрипільської культури доби ранньої бронзи (IV – III тис. до н.е).
За другою, за наявністю таких деталей як голова та пас голова Польового комітету Інституту археології НАН України Ю.В. Болтрик припустив, що вона може належати до скіфських часів (VII – VI ст. до н.е.). Знахідки цього часу були також виявлені на території вище згаданого городища.
За третьою, скульптура більш пізнього походження. Про це можуть свідчити в окремих місцях відносно свіжі сліди обробки кам’яної брили. Не виключено, що це імітація або давню скульптуру використали вдруге. А от коли зроблена, з ким і яким періодом пов'язаним науковцям ще необхідно з’ясувати. Допускаємо, що це могло статися у період Київської Русі. У цьому районі, до речі, відомо чимало городищ, поселень і курганних могильників того часу. Найближче Миропіль (Бунякове городище, зовсім поруч), а далі Колодяжин, Кам’янець, Полонне. Деякі з них згадуються на сторінках давніх літописів, які також повідомляють про набіги на ці землі войовничих кочовиків.
Наведені вище версії це тільки припущення, і звичайно мають право на існування. Водночас вони потребують детальної перевірки. Питання хто, коли і з якою метою встановили у цій місцевості кам’яну скульптуру, залишаються відкритими. Тому, пошукові роботи в цьому районі згодом будуть продовжені. Сподіваємось, що скоро археологи розкриють таємниці миропільського ідола”.