Вибори ректора – це непересічна подія. Це боротьба особистостей та програм. Від вибору залежить розвиток навчального закладу на 10 років, адже ректор може обіймати цю посаду два терміни поспіль. Взагалі в Україні обрання ректорів вже називають великим перезавантаженням: у 2025-2026 роках закінчилися або закінчуються контракти у керівників майже 60 університетах.
Іван Мартинчук – один з претендентів на посаду ректора Поліського Національного університету. Декілька питань про майбутнє.
- Розкажіть про основні засади вашої програми
Розбудова Університету як шлях, на якому важливе спільне бачення усіх зацікавлених сторін, а також системні дієві кроки, спонукає до пошуку сучасної моделі суспільно орієнтованого навчання, впровадження освітніх програм, спрямованих на задоволення як запитів реалізації індивідуальної траєкторії розвитку здобувачів, так і викликів щодо ревіталізації громад та держави в цілому в контексті її стійкості за умов воєнного часу та повоєнного відновлення й прогресу.
Засадничими позиціями власної виборчої програми на посаду ректора визначаю такі тези:
- Системоутворюючим процесом університетського життя є освіта у широкому сенсі, оскільки виключно освічена людина орієнтована на створення інтелектуальних суспільно корисних продуктів з високою доданою вартістю у сфері науки, бізнесу, мистецтва, доброчинності. Університет має сприйматись як динамічний освітній простір, що здатен виконувати функцію «точки входу» у процес набуття знань та компетентностей для широкого кола здобувачів.
- Органічне поєднання соціальної місії університету та ефективної бізнес-моделі покликане реалізувати якнайповніше ідею корпоративної соціальної відповідальності на засадах просвітництва, доброчесності, служіння суспільству.
- Університет вибудовується як регіональний ресурсний хаб, відкритий простір новаторства та акселератор ідей заради партнерства, інклюзивності та сталого розвитку.
- Залученість у глобальний простір – сучасний імператив аргументованої присутності університету на міжнародних освітніх, наукових, професійних, громадських майданчиках.
- Консолідація однодумців: освітян, студентства, науковців, бізнес-спільнот та громадських організацій навколо ідеї підготовки нової генерації фахівців, готових до змін і викликів сучасності.
- Які плани щодо інтеграції сучасних технологій у навчальний процес?
Технології та інновації в сучасному світі об’єктивно становлять основу конкурентних переваг. Поліський національний як модерний університет, що генерує технологічні інновації, акумулює та креативно запроваджує, прагне використовувати технологічні рішення для дієвої відповіді на ключові виклики.
Найбільш актуальними бачимо такі:
- студентоцентричність (студент – в центрі освітнього процесу як проактивний клієнт та повноцінний партнер);
- індивідуальна траєкторія (персоналізований освітній трек відносно напряму підготовки, віку, освітнього бекграунду здобувача);
- практикоорієнтованість (відповідність фахової підготовки реальним запитам ринків праці);
- інтернаціоналізація (широкі можливості міжнародного професійного нетворкингу);
- інклюзія (адаптивність університету щодо освітніх потреб здобувачів із особливими потребами);
- підтримка психологічного здоров’я освітян та студентів, й нарешті виклик «із багатьма невідомими» – конкурентне партнерство людини із АІ.
Інформаційно-комунікаційні та цифрові технології (он-лайн платформи, цифрова бібліотека, чат-боти та АІ-асистенти, VR/AR та симулятори, геймифікація, проєктне навчання, технології розвитку критичного мислення та soft-skills,) створюватимуть особистісно-орієнтовану освітню екосистему, що сприятиме якісній фаховій підготовці та розвитку емоційного інтелекту студентів різних освітніх програм.
- Яким буде механізм формування бюджету університету і як викладачі та студенти зможуть відстежувати реальні витрати коштів?
Механізм формування бюджету університетів базується на поєднанні державного фінансування за формульним підходом та залученні грантів, в т.ч. міжнародних, доходів від комерціалізації результатів наукових досліджень, академічних знань та компетенцій, в т.ч. інтелектуальних продуктів центрів неформальної освіти університету.
Цікавою наразі є перспектива поповнення бюджету університету від створення продуктових ланцюгів завершеного циклу аж до виходу на ринок з готовою продукцією під власними торговими марками.
Система моніторингу реальних витрат коштів передбачає прозорість для ключових стейкхолдерів завдяки такому інструменту контролю, як щорічна публічна звітність на офіційному сайті відповідно до законодавства про відкритість використання публічних коштів. Громадському контролю за використанням бюджету університету очевидно сприятиме популяризація кращих практик забезпечення транспарентності та публічного контролю за використанням бюджету закладу вищої освіти, а також належна увага до запровадження культури реальної участі студентського самоврядування у формуванні та розподілі бюджету студентських ініціатив як частини загальноуніверситетського бюджету.
В цьому контексті передбачається запровадження школи фінансової грамотності для студентського активу як менторська підтримка розвитку управлінських навичок майбутніх підприємців, менеджерів, лідерів думок.
- Які конкретні кроки плануєте для підвищення заробітної плати? Можливо, доплат студентам?
Для покращення фінансового забезпечення викладачів та студентів реалізується поетапний план відповідно до можливостей університету, регламентованих державним бюджетом та стратегією реформування вищої освіти. Підвищення заробітної плати викладачів з 1 січня 2026 року відбулося як планове зростання посадових окладів науково-педагогічних працівників на 30% порівняно з попереднім роком.
Альтернативним джерелом додаткових виплат для науково-педагогічних працівників є грантова система доплат, що діє на основі механізму «гроші за якість», що поширюється на викладачів, які мають високі індекси цитування у наукометричних базах даних (Scopus/Web of Science) або залучають міжнародні гранти. Окремої уваги потребує матеріальне стимулювання та підтримка проєктних груп викладачів, що забезпечують розробку та реалізацію освітніх програм усіх рівнів відповідно до сучасних стандартів якості.
Стипендіальне забезпечення студентів регламентується законодавчою рамкою, й університет в повному обсязі виконує свої зобов’язання щодо виплат академічних та соціальних стипендій. Окрім цього, наразі існують широкі можливості отримання державних, приватних, іменних та бізнес-стипендій й грантів на навчання, роль університету – створити прозору систему інформування широкого загалу студентства щодо умов участі у відповідних конкурсних відборах та забезпечити комунікаційну підтримку.
- Чи варто застосовувати бізнес-практики для керування університетом? Як це може стосуватися викладачів та студентів? Як сучасні цифрові рішення можуть слугувати для оптимізації управлінської діяльності, а також для забезпечення доступу до ресурсів і знань?
Висококонкурентність ринку освітніх послуг зумовлює релевантність бізнес-підходів до побудови системи управління сучасним університетом. Сфера застосування бізнес-практик здатна охоплювати практично всі складові організації життєдіяльності університету й спрямована на органічний перехід від бюрократичної моделі до моделі ефективної сервісної організації. Найбільш адаптивними до особливостей освітнього середовища вбачається впровадження системи KPI як ключових індикаторів ефективності діяльності викладачів; Agile-підхід до реалізації освітніх компонентів, наукових та дослідницьких проєктів з таргетингом на запити цільових аудиторій; lean-менеджмент, що сприятиме фокусуванню на ефективному використанні ресурсів задля якості процесів; Student Experience як інструмент аналізу траєкторії студента для усунення зайвих бар’єрів у навчанні та масштабування успішних практик; внутрішній маркетинг з метою формування корпоративної культури соціальної відповідальності та бренду університету. Бізнес-підхід дозволяє університету бути фінансово стійким, а цифрові рішення звільняють викладача від рутини, залишаючи час для головного – творчості та менторства.
- Чи плануєте запуск спільних програм, де бізнес безпосередньо формує вимоги до підготовки управлінців?
Так, запуск спільних програм із бізнесом є пріоритетним напрямом, оскільки практикоорієнтованість навчання є must have для реалізації будь-якої освітньої програми як комерційного продукту.
Перспективними формами взаємодії із бізнесом у цій площині представляються формат дуальної освіти та корпоративної співпраці, що повною мірою відповідає цінностям державно-приватного партнерства.
В якості механізмів реалізації продуктивного партнерства розглядаються кластери та індустріальні ради, до яких входять топ-менеджери провідних компаній та безпосередньо формують перелік компетентностей майбутніх фахівців;
- модель «Університет як R&D центр», яка передбачає інтеграцію реальних освітньо-дослідницьких кейсів у процес навчання;
- сертифікатні програми як короткострокові інтенсивні освітні курси, розроблені спільно з профільними компаніями, що мають опцію фінансування бізнесом навчання талановитих студентів в обмін на подальше їх працевлаштування у компанії.
Таким чином, бізнес отримує «готового» управлінця, якого не потрібно перенавчати, університет є майданчиком для рекрутингу талантів; викладачі отримують доступ до стажування в реальному секторі економіки, а також доплати як бізнес-консультанти або ментори спільних проєктів; студенти – гарантоване перше робоче місце та навчання за актуальними світовими практиками менеджменту.
- Як плануєте змінити підтримку студентів у навчальному процесі? Чи є менторські програми? Як студенти можуть впливати на розвиток університету та навчальний процес?
Концепт університету як хабу безперервної освіти протягом життя трансформує підтримку студента з формального контролю у супровід індивідуальної траєкторії успіху. З огляду на це менторство у широкому розумінні стає обов’язковим елементом освітнього процесу. Так, формат академічного тьюторства передбачає, що кожен студент обирає викладача-консультанта, який допомагає сформувати індивідуальне портфоліо вибіркових дисциплін; менторство у форматі «рівний–рівному» дозволяє залучати студентів старших курсів у ролі наставників для першокурсників, що зараховується їм як волонтерська діяльність або додаткові бали до рейтингу; бізнес-менторство як підтримка випускниками-практиками та представниками компаній-партнерів студентів щодо кар’єрного старту та реальних проєктів.
Проблематика впливу студентства на розвиток університету в постійному фокусі уваги як системний інструмент модернізації університетського життя.
Виховання проактивного студентства як партнерів розбудови політик університету передбачає, насамперед, участь здобувачів в управлінні через максимально широкі повноваження студентського самоврядування щодо удосконалення освітнього процесу (високі вимоги до якості освіти з боку студентів спонукають університет оновлювати програми, залучати кваліфікованих викладачів та модернізувати матеріально-технічну базу); через формування спільнот та самоорганізацію, а саме: започаткування студентських організацій, клубів, волонтерських активностей, що робить університет динамічним центром; через інноваційні проєкти, в яких студенти є генераторами ідей для стартапів, соціальних проєктів, досліджень, що формує простір креативних історій успіху.
- Які критерії важливі для вас у підборі викладацького складу?
Віковічна мудрість про те, що хочеш йти швидко – йди один, хочеш йти далеко – йди разом, в сучасних управлінських практиках інтерпретується як політика згуртованості колективу.
Стратегічно орієнтовані дії щодо створення сили та єдності серед колег на засадах спільних інтересів, цінностей та патернів поведінки покликані забезпечити гармонійний розвиток, ефективну командну роботу та досягнення спільних завдань у продуктивній психологічній атмосфері.
Засадничими принципами кадрової політики вважаю людиноцентричність, рівність можливостей та системний підхід, натомість неприпустимими є порушення прав особистості, фаворитизм та нульові інвестиції в людський капітал.
Ключовими орієнтирами у процесі підбору викладацького складу, поряд із формальними вимогами відповідності наукового ступеня та вченого звання освітнім компонентам, відзначаю професіоналізм, толерантне ставлення до студентів та колег, а також відкритість до інновацій. Очевидно важливими є практичний досвід професійної діяльності, цифрова компетентність, наукова активність, академічна доброчесність. Бездоганна репутація та дотримання етичних стандартів у науковій та викладацькій діяльності є базовим фільтром при відборі.
-Які можливості є чи будуть для професійного розвитку викладачів?
Бачення професійного розвитку викладача базується на концепції «викладач як дослідник, практик, ментор». Завдяки цифровізації та інтеграції в європейський освітній простір можливості професійного та особистісного зростання освітян суттєво розширилися, водночас підвищились і вимоги до науково-педагогічних працівників, отже, професійний розвиток викладача потребує модерування на рівні університету.
Системність у інформаційно-методичній та комунікаційній підтримці реалізації індивідуальної траєкторії викладача забезпечить поєднання різних інструментів, а саме: державні та міжнародні програми стажування та академічної мобільності, гранти на індивідуальне професійне вдосконалення або участь у міжнародних конференціях; внутрішні університетські можливості за рахунок створення власної інфраструктури розвитку, зокрема центрів досконалості викладання, університетських тренінгових хабів; ваучери на навчання, що передбачають бюджет від університету, який викладач може самостійно витратити на будь-який сертифікований курс на освітніх ресурсах; творча відпустка на один семестр для завершення дисертації, написання підручника або роботи над великим міжнародним проєктом; навчання роботі з генеративним АІ; стажування викладачів у корпоративному секторі; підтримка публікаційної активності. Ці можливості дозволять викладачу не лише залишатися актуальним на ринку освітніх послуг, а й суттєво підвищувати персональний рейтинг, що прямо впливає й на результати рейтингування університету.