Житомирщину рідко асоціюють із виноробством. Для когось наш край — це передусім батьківщина космонавтики, для когось — край дерунів, лісів чи знаменитих житомирських шкарпеток. А для аграріїв наш регіон є певною мірою «картопляною столицею». Проте сімейна виноробня Mon Crafto, розташована неподалік Андрушівки, стала першою в області компанією, яка офіційно зареєструвала і виноградник, і виробництво, довівши: пристрасть до своєї справи здатна «приручити» навіть північний теруар.
Від овочівництва до «двох діжок для себе»
Історія Mon Crafto почалася з сімейної любові до гарного вина. Багато років родина Маліновських займалася агробізнесом — вирощували картоплю, моркву та інші овочі під брендом «Овочиста». Цим вони займаються і досі, але в якийсь момент потяг до створення чогось нового взяв гору.
«Це була спільна сімейна ідея. Батько просто дуже любив вино, був таким собі поціновувачем-любителем. Коли я повернувся з-за кордону, ми поставили задачу: будемо робити своє. Спочатку думали: зробимо просто дві діжки для себе — одну білу, одну червону. Але потім вирішили спробувати щось більше», — згадує Олександр Маліновський, директор та співвласник виноробні.
У 2020 році висадили перші півтора гектара лози, щоб перевірити, чи виживе виноград на житомирських ґрунтах та в нашому кліматі.
«Нам треба було знайти сорти для нашої широти. Бачите, яка зима? У нас буває і мінус 30. Була велика осторога, що виноград не добере цукру. Бо літо має бути спекотним, щоб він дійшов до норми. Якщо цукру мало — вино буде занадто кислотним, а ми хотіли робити легкі, стабільні вина, які не викликають печії та подобаються людям», — ділиться Олександр.
13 сортів та «винний камінь» як знак якості
Сьогодні площа родючих виноградників зросла до 3,5 гектарів, а асортимент налічує вже 13 видів вина, і ще один — на підході. Вина мають назви за сортом винограду, з якого виготовляються — Соляріс, Рислінг, Совіньйон Блан, Каберне Совіньйон, Мерло та Піно Нуар.
Mon Crafto — це виключно крафтове виробництво, де на рік виготовляють до 10 000 пляшок. Більшість обладнання — італійське та словенське, а бочки для витримки використовують як українські, так і французькі.
На Mon Crafto працюють за принципом мінімального втручання в природні процеси. Олександр пояснює: вони свідомо відмовляються від агресивної фільтрації чи препаратів.
«У нашому вині можна зустріти винний камінь — невеликі пластівці. Вино само вирішує, коли йому випасти. Буває, ми розлили в пляшку, воно постоїть два тижні, температура в цеху на 2-3 градуси зміниться — і з’являється камінь. Ми не хочемо додавати хімію, щоб його прибирати. Це ознака того, що ми працюємо “в білу”. Також ми не хочемо здорожувати продукт і хочемо зберегти його натуральність», — розповідає директор.
Постійний штат виноробні залишається невеликим. Олександр підкреслює, що в основі лежить робота всього трьох людей, які фактично живуть цією справою.
«На постійній основі у нас працює лише троє. Це наш винний технолог Максим, моя помічниця Аріна, і я як третій — керуючий цим підрозділом. Грубо кажучи, три людини тримають на собі все підприємство. Але це тільки якщо ми говоримо про постійний штат», — пояснює Олександр.
Однак виноградарство — це робота, яка вимагає величезних людських ресурсів у моменти, коли приходить час обрізки лози, обробітку землі або самого збору врожаю. Тоді команда значно розширюється.
«У сезон кількість людей зростає до 10-15 чоловік. Роботи проводиться дуже багато, особливо в ті місяці, коли виноград потребує найбільшої уваги. Ми залучаємо людей, щоб встигнути все вчасно, адже в нашій справі кожен день на рахунку», — додає директор.
Експерименти: від давніх квеврі до ігристих петнатів
Процес створення вина потребує терпіння. Збір врожаю зазвичай триває з серпня по жовтень. Звичайні вина без витримки розливають у березні — тобто минає пів року від збору. А от витримані білі вина «сплять» у дубі від 3 до 12 місяців, червоні — до року. На Mon Crafto також активно експериментують із давніми та сучасними світовими трендами. Олександр розповідає про три особливі напрямки, які нині розвивають на виноробні:
«Квеврі — подих давньої Грузії на Житомирщині. Це наша новинка — справжня Кахетинська технологія. Це величезні глиняні глечики, літраж яких десь 500-700 літрів. Ми їх закопуємо в землю. Таким чином, природним методом вино там витримується, настоюється, проходить мацерацію та бродіння. Це дуже цікавий процес, який дає вину зовсім іншу структуру та характер. Друга новинка — петнат — “первісне” ігристе, яка вже встигла стати популярною в Україні. У нас є і білий, і рожевий петнат. Це, грубо кажучи, природно-ігристе вино. Воно йде з дріжджовим осадом. Тому, якщо будете бачити наші пляшки на полицях і помітите осад — знайте, що це абсолютно нормально для такої технології. Це “живе” вино, яке ми не прагнемо зробити кришталево прозорим, бо в цьому його суть. І третя новинка — класичне ігристе. Ми зробили його вперше. Воно з’явиться у продажу десь у березні-квітні. Це складний процес, але результат того вартий. Ми даємо такі вина на дегустацію експертам у Києві, сомельє, щоб вони надали свою оцінку перед тим, як ми випустимо продукт на ринок. Оцінка самого себе чи технолога — це одне, а почути думку 20 профі — зовсім інше», — розповідає Олександр Маліновський.
«Найкраща оцінка — коли людина в черзі попереду купує наше вино»
Назву Mon crafto, що означає «Моя справа», обрали наступним чином. Члени родини кинули в коробку свої варіанти назви, і саме її витягнув молодший брат Олександра. Проте впізнаваним бренд зробила етикетка.
«Люди часто запитують у магазинах: “Де у вас вино з конем?”. Чому кінь? Це горда тварина, вона не боїться нічого і завжди пов’язана з сільським господарством. Для нас цей вершник символізує бажання опановувати нові сфери та нашу цілеспрямованість», — каже директор.
На рахунку Mon Crafto — золото, срібло та бронза фестивалів та конкурсів, таких як Ukrainian Wine Festival, Wine&Spirits Awards та Вінниця Wine Day. А їхній «Одеський чорний» резерв 2021 року отримав найвищу оцінку від експертів і поїхав презентувати Україну на виставку у Францію.
Завдяки участі у фестивалях, виноробню помітили та почали купувати їхню продукцію. Сьогодні 30% продажів Mon Crafto забезпечує інтернет-магазин, ще 70% — це магазини та заклади в різних містах України та області, з якими співпрацює виноробня. До прикладу, у Житомирі це «Винний край» та «Браталівська сирна лавка». Утім, для компанії важливо бути «видимими» саме як місцевий виробник, щоб жителі області знали: це вино зроблене їхніми сусідами.
Також компанія активно використовує нові платформи для просування, зокрема Threads.
«Це зараз дуже допомагає. Там аудиторія жива, вона цікавиться процесом, запитує про сорти. Таким чином ми відправляємо вино по всій Україні», — зазначає він.
Про найкращу оцінку від покупців Олександр розповідає так:
«Ми завжди слухаємо покупця, і на фестивалях, і читаємо відгуки в соцмережах, бо робимо це для них. Найкраща оцінка — і це було буквально вчора — це коли я стою в черзі в магазині й бачу, як людина переді мною купує наше вино. Від цього стає дуже тепло на душі», — зізнається Олександр.
Майбутнє: крафт, а не мас-маркет
Розширюватися до масштабів заводу в Mon Crafto не планують. Тут якість завжди стоятиме вище за кількість.
«Я не люблю слово “розширятися”. Ми хочемо залишитися крафтовиками. Якщо вийти на 50 чи 100 тисяч пляшок — це буде звичайне вино, мас-маркет. Там не буде цінності, не буде ручної роботи, просто автоматика розливатиме рідину. У нас же все вручну: від збору до наклеювання етикеток. Ми можемо зробити менше, але поставити таку високу планку якості, щоб кожен поціновувач відчував нашу працю», — пояснює Олександр.
Зараз виноробня готує запуск винного туризму. Тут уже проводять дегустації та екскурсії, утім власники запрошують гостей приїжджати у травні чи червні, коли виноградники виглядають найкраще.
«Ми хочемо показувати наш теруар у реальності. Щоб люди приїхали, коли тепло, побачили, де воно росте. Просто дегустація — це одне, а побачити саму лозу — це зовсім інші враження», — розповідає директор.
«Важливо підтримувати своє. Багато хто нині відкриває для себе не лише італійські чи французькі вина, а й українські. І ми хочемо показати, що на Житомирщині можна робити продукт високої світової якості. Підтримуйте місцевих виробників, і вони зможуть далі радувати вас новинками», — говорить Олександр Маліновський.
