Житомиряни досі називають Георгія Мокрицького літописцем і хронографом міста Житомира та околиць Волині, людиною-енциклопедією Житомирщини. Видатний краєзнавець присвятив життя своєму рідному місту, дослідив та розповів історію чи не кожного його куточка. 28 січня Георгій Павлович відсвяткував би 73 роки, але вже три роки, на жаль, як його немає з нами.
Про феномен Мокрицького, його надбання та останню волю зібрав Журнал Житомира.
Шлях дослідника Житомира
Георгій Мокрицький — історик-краєзнавець, літератор, публіцист, видавець, фотохудожник, історик архітектури. Був заслуженим журналістом України, членом Національної спілки журналістів України, членом Національної Спілки архітекторів України, головою Житомирської організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури.
Георгій Павлович Мокрицький народився 28 січня 1952 року у родині корінних житомирян. У 1974 році отримав вищу освіту. Спочатку працював лектором і референтом товариства «Знання», згодом — журналістом районної та обласної газет. У пострадянський час — відповідальний секретар обласної газети «Житомирський вісник».
З його ініціативи у міськвиконкомі було створено комісію з топоніміки, яку він очолював протягом багатьох років. На початку 90-х років інститут історії НАН України схвалює розроблену ним концепцію удосконалення топонімічного ландшафту Житомира.
Журналіст і дослідник ініціював увічнення пам'яті видатних земляків: Івана Фещенка-Чопівського, Олександра Шумського, Олега Ольжича, В'ячеслава Липинського, Михайла Скорульського, Михайла Усановича та ін. На свій гонорар за архітектурно-краєзнавчий нарис «Житомир» Георгій Павлович встановив пам'ятну дошку на будинку, у якому у 1918 році працювала Центральна Рада УНР на чолі з Михайлом Грушевським.
Видавнича діяльність Георгія Павловича почалась ще в товаристві «Знання». У 1994 р. він стає завідувачем видавничим відділом КП «Журфонд» Житомирської обласної організації Спілки журналістів України. У 1997 році дружина Мокрицького засновує приватне краєзнавче видавництво «Волинь», у якому він працював головним редактором, а згодом — і директором. Саме у цьому видавництві виходить у світ цікава краєзнавча література: «Історія трудових колективів Житомирщини», «Пам'ятки рідного міста», «На карті Житомира», «Видатні постаті Житомирщини».
Разом зі своїм давнім товаришем Сергієм Глабчуком краєзнавець випускає кольоровий фотоальбом «Житомир», у якому текст подається одразу на шести мовах. Ще є у Георгія Павловича книжки для маленьких житомирян: «Розповіді про Житомир» та «Абетка. Житомир». Науковий краєзнавчий доробок автора в цілому становить більш як 60 книг, біля тисячі статей і монографію про видатного ботаніка Володимира Липського (у співавторстві з ботаніком Д.М. Доброчаєвою).
Георгій Мокрицький після перенесеного інсульту перебував у тяжкому стані. Він помер у лікарні 26 грудня 2021 року
За два дні до смерті, на сесії Житомирської міської ради 24 грудня 2021 року, Георгія Мокрицького нагородили відзнакою «За заслуги перед містом Житомиром І ступеня».
15 грудня 2022 року Краєзнавцю Георгію Мокрицькому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно): рішення міської ради.
колаж Антоніна Тугас
Де архів Георгія Павловича Мокрицького
Попри те, що Журнал Житомира повідомляв про БібліоТеку Мокрицького, яка стала доступною для житомирян, там зібрано зовсім невелику добірку.
У 2023 році до дня народження видатного житомирянина Георгія Мокрицького на базі бібліотеки-філіалу № 3 (вул. Хлібна, 29) міських бібліотек ЛІТтера відкрилась кімната історико-краєзнавчих книг бібліотеки дослідника. Представлено 2854 документів з краєзнавства з особистої бібліотеки знаного земляка.
Фото: архів Журнал Житомира
Щодо основного доробку Мокрицького виникли дискусії.
Відтак вчора, 28 січня, гід по Житомиру та області Сергій Дехтяренко повідомив, що за три роки не виконано останню волю Мокрицького.
"Перед своєю смертю він заповів свою бібліотеку передати місту, а весь архів — Державному архіву Житомирської області для створення іменного архіву, щоб житомиряни могли у подальшому користуватися ним. Підготовчі роботи для цього проводив Руслан Кондратюк — його друг, колега, працівник Державного архіву Житомирської області. Архів безцінний: він вміщує книги, фотографії, карти, документи, невидані книги, рукописи тощо. Як ви думаєте, де зараз архів Георгія Павловича Мокрицького? Після його смерті майже весь архів і робочий комп’ютер забрав собі директор ГО "ЖООУТОПІК", не маючи на це права. Минуло три роки, і він відмовляється виконувати волю покійного, розповідаючи всілякі «байки»", - написав Дехтяренко.
У колі краєзнавців є побоювання, що з архівом, м’яко кажучи, не все гаразд. Зазначаєть, що у разі невиконання заповіту Георгія Павловича Мокрицького, доведеться звернутися до відповідних державних інстанцій.
Офіційної відповіді директор ГО "ЖООУТОПІК" Сергія Намєсніка наразі немає. У разі надання своєї позиції, Журнал Житомира опублікує її.