Контактний зоопарк Поліського національного університету працює вже чотири роки. Попри війну сюди ходять відвідувачі, здебільшого діти. Адже тут живуть різні породи як і тварин, так і птиць. Подивитися та погодувати можна не лише райського птаха – павича, а й індійського фазана, безстрашних карликових курей, баранів, кіз, коня. Більшість мешканців звіринця купували по всій області та за її межами. Доводилося також рятувати деяких звірят буквально з-під ножів
«Журнал Житомира» поїхав у зоопарк та розпитав у доглядачів, як живуть тварини та чого потребують.
Муженко Андрій, інженер - технолог першої категорії навчальної наукової лабораторії тваринництва технологічного факультету Поліського університету, розповів, що попри війну в контактний зоопарк приходять дітки та дорослі.
«Наш зоопарк працює вже 4 роки. Мешканців нашого звіринця ми купували по всій області, є навіть птахи з Хмельниччини. Одну тварину ми буквально врятували від смерті. Кінь жив у Овруцькому районі, служив для перевозки дров у лісі та якось раптово прихворів. Господар хотів його продати на м'ясо. Наш викладач, коли дізнався одразу ж в поїхав туди й забрав коня. Він живе у нас уже 4 роки. Взагалі наш зоопарк спеціалізується на сільськогосподарських тваринах: козах, баранах, карликових курей, павичах, фазанах, конях, поні, коровах. Наші студенти ветеринарного та технологічного факультетів вчиться тут на практиці доглядати, лікувати, годувати тварин та птицю», – розповів Андрій.
У контактному зоопарку діти не лише можуть поспостерігати чи сфотографуватися з тваринами та птицею, а й погодувати його мешканців.
«До нас часто приходять діти з різних районів Житомира. Вони приносять смаколики для тварин. Особливо таким гостям раді кози. Вони, одразу ж, висовують голови , та чекають поки їх погладять та пригостять смачненьким. У першому загоні у нас баран і козел загребської породи. Вони добре прижилися разом і подружилися. У другому - маленькі козенята, біла ангарська коза й камерунський карликовий козел. Ці породи кіз дають багато молока», – акцентує інженер.
Далі можна побачити самку павича та незвичного індійського фазана.
«Дуже часто для птиць, а саме індійських павичів, приносить петрушку та окріп. А ще у нас тут утримується самець та самка мисливського фазана. Перший часто розпускає хвоста, аби привернути увагу. Утримуються також карликовий та золотий фазани, багато різних голубів. Цікаві також карликові кури, адже у них від народження відсутнє відчуття страху. До того ж утримуємо і раків».
Дуже цікаво спостерігати за тим як тварини та птиця спілкуються один з одним, хоч вони живуть у різних вольєрах.
«Самець - павич дуже голосно кричить, таким чином заграє до самки. В цей час всі птахи та тварини озираються», – з посмішкою говорить Андрій.
У період активних бомбардувань у місті всі мешканці звіринця були у вольєрах, адже належного укриття для тварин немає. Попри це у працівників є свій сценарій порятунку тварин у разі надзвичайних ситуацій.
«Тварини нормально реагували на сирену. На жаль, для них немає укриття. Але ми вже продумали сценарій, що робити, якщо будуть якісь бомбардування неподалік. Частину тимчасово переселимо на ферму. Іншу - віддамо дбайливим господарям. Раки у ставки випустимо. Труднощі почалися ще з початку карантину. До нас завжди по 3-4 студенти приходили проходити практику. Вони нам допомагали робити всю роботу на фермі. Зараз вже такого немає, тому з колективом технологічного факультету самі доглядаємо тварин. Дуже допомагає нам житомирянка Наталія, яка любить тварин, тому приходить піклується про звірят абсолютно безплатно. Вона вже давно друг нашої ферми», - сказав Андрій.
