15 листопада, 2024
Ми в соцмережах
  • Головна
  • Культура
  • Поліський природний заповідник на Житомирщині відзначає 40-річчя

Поліський природний заповідник на Житомирщині відзначає 40-річчя

  • 10 листопада, 2008 13:42
Поліський природний заповідник відзначає своє 40-річчя, передає кореспондент УКРІНФОРМу.

Офіційна дата створення - 12 листопада 1968 року, коли Постановою Ради Міністрів УРСР він був юридично затверджений. Це важливий природоохоронний центр Житомирщини. Він розташований у мальовничій північній частині області - в зоні мішаних лісів на межі Українського кристалічного щита і Поліської низовини у межиріччі річок Уборті та Болотниці. Територія - понад 20 тисяч гектарів. Ландшафти цього краю неповторні своєю красою.

Близько 29 видів звірів, 186 видів птахів, 11 видів земноводних та 7 видів плазунів представляє собою місцева фауна. Повними господарями лісів заповідника є лосі, дикі кабани, косулі, єнотовидна собака, вовки, лисиці. Надзвичайно багатим є рослинний світ, який нараховує близько 604 різних видів, у тому числі декілька видів орхідей, які взяті під охорону держави. Значну наукову цінність представляють мохи та лишайники. Як зауважив директор заповідника Сергій Жила, таке різноманіття нижчих рослин є індикатором чистоти повітря. "Біля хімічних підприємств і біля автотрас ви їх не знайдете, бо там забруднене повітря. А від нас в околиці доброї сотні кілометрів нема жодного хімічного підприємства. Вдихніть у нас на повні груди, тоді одразу зрозумієте, чому тут так багато мохів", - каже господар заповідника. Гордістю місцевої флори є велика кількість столітніх дубів. В їхньому листі себе затишно почуває рідкісний жук-олень. Кажуть, його потужний звук можна почути у червні на ганку центральної садиби, біля якої росте велетень-красень.

Понад 20 років працює Сергій Жила у заповіднику, який очолює з 2000 року. Він, як науковець-біолог, розповів про дослідження, що проводяться на території заповідника. Один із пілотних проектів, що тут був реалізований, - по ренатуралізації осушених боліт. "Ми зробили спробу за допомогою бобрових поселень відновити осушені землі, які використовуються як сільськогосподарські угіддя. Результати були вражаючі, тому що нам вдалося відновити втрачені екосистеми, причому зробити це за мізерні кошти. Хтось думає, що гідротехнічні споруди, які роблять бобри, дуже примітивні і не можуть регулювати рівень води. Насправді вони дуже ефективно це роблять і болота дуже швидко відновлюються", - розповідає Сергій Жила. Науковець переконаний, що створення кормової бази для бобрів - це шлях до надзвичайно швидкого відновлення бобрових поселень.

Цьогоріч у заповіднику розпочато роботу по встановленню штучних гніздівель для хижих птахів і для бородатої сови. Сергій Жила зазначив, що нині ліси інтенсивно експлуатуються, тому лісові господарства налаштовані на вирощування якісного лісу. Це означає, що деревостан рано звільняється від гілок, а на стрункому дереві хижим птахам досить складно робити гнізда. Зараз це одна із серйозніших проблем не тільки в Україні, але й в усьому світі. Тому, науковець переконаний, що встановлення штучних гніздівель - це доволі ефективний природоохоронний захід.

У 2000 році на території заповідника відбулась апробація відомих західних методик щодо вивчення структури популяції і чисельності великих хижих ссавців. На жаль, зауважив Сергій Жила, ці методики дуже дорогі і непристосовані до умов наших лісів. Однак у результаті цього дослідження Сергій Жила написав чудову книгу "Вовче брате", у якій науково-популярною мовою розповів про життя цієї тварини. У колі наукових інтересів Сергія Жили не лише великі хижі ссавці та рідкісні види птахів, але й краєзнавство. Він є автором цікавих книжок. У цьому році за його ініціативи вже закінчено підготовчі роботи по створенню етнотуру "Слідами княгині Ольги". Журналісти були першими, хто пройшов цією етностежиною. Річ у тім, що тут на півночі Древляні збереглась велика кількість пам'яток того часу у вигляді усіляких каменів, легенд, переказів. Княгиня Ольга тут відома під різними іменами, а саме: Йовга, Катерина, Оксюта. До речі, у самому заповіднику є Ольжин брод, а по дорозі до заповідника стоїть Оксюхин камінь. У недалекому майбутньому планується за межами заповідника створити багато екостежок: матеріалу для цього на Древляні вистачить.
Поділитись

Новини по темі: