У складі 30-ї бригади служить 22-річний воїн Дмитро. Він народився і виріс місті Новоград-Волинський. Вже встиг здобути освіту, спробувати працювати за фахом і два роки прослужити.
Хлопець обрав військову стезю не випадково. Тато бійця діючий військовий, дід - теж був військовим. Розмову з бійцем опублікували на сторінці 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького.
"Я виріс у місті, де незліченна кількість захисників. З дитинства марив одностроєм", - каже Дмитро.
Батько хлопця все свідоме життя у війську. З 2014-го на фронті; був командиром танка. У 2016-му голова сімейства, під час ворожого обстрілу, отримав поранення. Після реабілітації проявив мужність і самоконтроль, що дало змогу продовжувати службу в бригаді й надихнути сина.
Дмитро розповідає, що під час першого обстрілу було доволі страшно.
"Я знав, що так буде. Не хотів перед побратимами показати слабкість, адже я піхотинець і прийти в піхоту було свідомим рішенням", - розповідає юнак.
Вже за кілька днів Дмитро звик до подій на фронті. Обстріли дедалі ставали для хлопця не такими гучними і небезпечними.
"Найбільше запам‘яталося як сиділи цілісінький день в холодному та мокрому укритті. Весь день були інтенсивні обстріли; ворожий безпілотник пильно слідкував за кожною нашою спробою висунутися. Але все ж, ми з побратимами ризикуючи собою вибігали вибігали забирати поранених та вбитих. Так склалося, що всі поранені яких вдалося забрати - вижили", - пригадує захисник.
Воїн каже, гуртом чекали темноти, щоб забрати всіх інших побратимів які самостійно не могли доповзти. Забрали всіх.
24 лютого під час повномасштабного вторгнення боєць перебував на позиції. Через відсутність зв'язку він не міг зв'язатися з рідними.
"У нас обстріли почалися раніше ніж відбулося повномасштабне вторгнення, та і засоби РЕБ ворога в нашій смузі часто застосовувалися. Вдома знають, що таке може бути, тому ставляться до відсутності зв’язку з розумінням", - розповідає боєць 30-ки.
Досі власної родини захисник не створив, але його серце зайняте: планує після перемоги зробити пропозицію коханій.
"Вдома чекає мама та молодша сестра. Я сумую за ними. Хочу зробити маленький сюрприз, щоб перекрити хвилювання за мене та батька хоч на кілька хвилин, але мама каже, щоб нічого не купував і не дарував, неушкоджений приїхав з татом", - ділиться деталями телефонних розмов з родиною захисник.
Хлопець каже, що дав обіцянку як родичам, так і коханій, повернутися з перемогою до рідного Новограда-Волинського.