Військовослужбовець, призваний під час мобілізації та направлений для проходження базової загальновійськової підготовки до одного з навчальних центрів на Житомирщині, вирішив самовільно залишити місце служби з метою ухилення від її подальшого проходження.
У лютому 2026 року він запропонував командиру навчальної роти неправомірну вигоду у розмірі 500 тис грн за сприяння у безперешкодному виході з розташування частини та подальшому виїзді за її межі. Командир повідомив про протиправну пропозицію правоохоронні органи і надалі діяв під їхнім контролем.
Згодом військовослужбовець залучив свого знайомого, який погодився посприяти йому в дезертирстві: привезти гроші, забезпечити цивільний одяг та транспорт для виїзду за межі області.
У подальшому командир, діючи під контролем правоохоронних органів, на автомобілі вивіз військовослужбовця з території навчального центру до заздалегідь визначеного місця зустрічі зі знайомим. За досягнутою домовленістю останній передав командиру 10 тис доларів США.
Після передачі коштів військовослужбовець разом зі спільником планували їхати у напрямку Хмельницької області, однак їх викрито та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Їхні дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 408, ч. 3 ст. 369 КК України (закінчений замах на дезертирство, пособництво в закінченому замаху на дезертирство, пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди, вчинені за попередньою змовою групою осіб).
Про підозру повідомлено військовослужбовцю та цивільній особі, які намагалися організувати дезертирство шляхом підкупу командира навчальної роти. Справу веде Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону спільно з Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Хмельницькому.
Підозрюваним обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.