Забрати військовим шляхом Донеччину Росії не вдасться, вважає командир 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади, полковник Руслан Маришев. Його підрозділ виконує завдання на найскладніших напрямках. Особисто Маришев на фронті з 2014-го. За час повномасштабної брав участь у багатьох операціях, зокрема у контрнаступі восени 2022-го, коли ЗСУ звільнили частину Харківщини та деокупували населені пункти Донеччини. Був і на Курщині, говорить, бачив, як північнокорейські солдати в лавах російської армії бездумно йшли на смерть. На думку комбрига, Сили оборони наразі мають змогу не тільки стояти в обороні, проте для цього треба шукати тактичні рішення.
Про перші дні повномасштабної війни, оборону Донеччини, Харківський контрнаступ, зміну тактики бойових дій та те, як за чотири роки еволюціонувала сучасна війна — розповів Суспільному Донбас командир 95-ї десантно-штурмової бригади.
Руслан Маришев — полковник і командир 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. На момент, коли Росія почала повномасштабне вторгнення він був командиром 90-го окремого мобільного батальйону імені Івана Зубкова, який входив в склад 81-ї аеромобільної бригади. Згодом, у 2022 році, він приєднався до 95 ОДШБр, спочатку заступником комбрига, згодом очолив Поліських десантників. Маришев на війні, відколи у 2014 році закінчив Національний університет імені Сухомлинського в Миколаєві.
Чотири роки на Донеччині. Ви боронили абсолютно різні напрямки. Який напрямок для вас запам'ятався як найскладніший, а який найскладніший зараз?
З кожним роком війна еволюціонує. Наприклад, якщо взяти складову БпЛА, яка зараз розвинулася, а, наприклад, у 2022 її не було. Тобто, це все дуже відносно.
Наприклад, у 2022 році найскладнішим мені здався, напрямок Кам'янка, Ізюм, Долина і так далі — кордон Харківської та Донецької області. Наприклад, у 2023 році це вже були Терни, це вже був Кремінський ліс. У 2024 році вже був у нас Торецьк, наприклад. І так, кожного року є найбільш складний напрямок.
Але зараз найскладніший напрямок, мабуть, — це Покровський напрямок.
Коли ви приєдналися до 95-ї бригади? На якому напрямку?
До 95-ї бригади я приєднався, коли розпочався Харківський контрнаступ. Прийшов на посаду заступника командира 95-ї бригади. Саме в такий переломний момент. І вже почали звільняти населені пункти Харківської області, а потім вже Донецької області.
Розкажіть про детальніше. Як це вдалося?
На той час бригади, які боронили — це 95-та бригада, 81-та бригада — на межі Харківської і Донецької областей, навіть не знали про цей контрнаступ. Взагалі все було дуже таємно, не було витоків інформації.
Ми дізналися про контрнаступ вже десь, мабуть, на другий день після того, як він розпочався. Стихла артилерія, противник припинив десь штурмувати. І ми за один день відновили два населених пункти, повністю ліс, який знаходиться на межах Донецької і Харківської областей, за який ми воювали протягом чотирьох місяців.
І після того вже прийшла інформація, що почався контрнаступ. Ну і ми нарізали смугу і почали вже звільняти населені пункти. Темп наступу був дуже великий. Приблизно було так: за один день світовий — один населений пункт. Якщо населений пункт був трошки більше, це була доба або трохи більше доби. Тому планування було дуже швидким, рішення приймались дуже швидко.
В якихось населених пунктах противник просто тікав, в якихось населених пунктах він намагався контратакувати навіть. В якихось просто замикався, ми його блокували і брали в полон. Тобто, варіантів було дуже, різноманіття велике, і тому кожен день це було щось нове.
Чому противник тікав?
Під час цієї контрнаступальної операції був дуже влучно вибраний момент і напрямок. Противнику перерізали всю логістику. Якщо він намагався вийти на Слов'янськ, цим зайти в тил основним військам на Донеччині, то він забув про свій фланг, який в нього був зовсім відкритий. І логістику він використовував якраз через Куп'янськ і так далі. Контрнаступ перерізав цю логістику, противник залишився без логістики, без евакуації, без зв'язку. Деякі командири РФ просто покидали свої підрозділи, тому вони були дезорганізовані.
Багато було трофейної техніки?
Різноманіття техніки, я вам навіть не можу описати: від простих машин до Мста-С, до командирських машин. КамАЗи, екскаватори, крани, танки. Ми, саме 95-та бригада, під час того наступу, якщо не помиляюся, затрофеїли близько 28 танків нової модифікації Т-72Б3М російського виробництва, десь близько 20 БТРів, 20 гармат. Деякі одиниці озброєння ще залишились, ну і знищують окупанта.
Для вас Донеччина майже рідна, ви тут з 2014 року. Що для вас означало звільнення Лиманщини? Або того факту, що від Словʼянська відігнали окупанта?
Донеччина для мене — це вже рідний дім. Ви згадали Лиманщину, це місця, де я зі своєю дитиною їздив гриби збирав у лісі. А після цього звільняв цей ліс. І був дуже радий, що окупантам не дістанеться земля Донеччини. Але, на жаль, вони зараз продовжують знищувати міста. Але на той момент це було дуже радісно.
Якщо підсумувати, чотири роки повномасштабної війни. Що, на вашу думку, очікувати далі на Донеччині?
Моя думка, що за Донеччину ми будемо ще довго воювати. Там є ще багато за що воювати. Противнику буде дуже не легко. Вони зараз намагаються якимось політичними рішеннями у нас забрати Донеччину. Сподіваюсь, не вийде. Військовим шляхом також у них не вийде.
Їм (Росії — ред.) потрібно дуже багато ресурсів. Ви навіть не уявляєте скільки, щоб досягнути цієї мети.
Який найскладніший напрямок для них буде в Донецькій області?
Я думаю, на даний час, для них уже один із найскладніших напрямків це Мирноград-Покровськ. Вони стягнули все, що в них є, і зазнають колосальних втрат. І на інших напрямках вони не такі активні, тому що в них нема стільки резерву, щоб одночасно наступати на всіх напрямках Донеччини.
Чи можливий у майбутньому такий сценарій, що почнеться якийсь наступ на Донеччині? Звільнення територій.
На мою думку, мабуть, буде. Так.
Читати також: Про штурми, тактику та «упоротих» корейців розповів комбриг 95-ї бригади ДШВ Руслан Маришев.