У Житомирі — особлива перевірка. Безбар’єрний маршрут, що створюється у межах флагманського проєкту «Рух без бар’єрів», проходить випробування "на дотик": його інспектує амбасадор безбар’єрності Андрій Соловко, ветеран війни, який втратив зір на фронті. Зараз він проходить реабілітацію після поранення, і станом на сьогодні відновлено тільки 15% зору.
Про це 30 жовтня передає пресслужба Житомирської міськради.
Він приїхав із Вінниці, щоб пройти маршрутом так, як це робить людина з порушенням зору: із тростиною, орієнтуючись на звуки, тактильну плитку, навігацію...
Амбасадор рухається у напрямку поліклініки — кінцевої точки першої черги маршруту. Зупиняється на деяких об’єктах: біля світлофора з озвучкою, на зупинці громадського транспорту, біля аптеки, укрпошти...
«Водій електротранспорту допомагає: відкрив пандус, і це важливо для людини, яка пересувається на кріслі колісному. Світлофори — на автономному живленні, тож працюють навіть під час відключень», — ділиться ветеран.
У Прозорому офісі він перевіряє, наскільки будівля доступна й як організована робота з людьми з інвалідністю.
«Ліфт у Прозорому — зручний, із голосовим супроводом. Навігація зрозуміла, — каже. — Але найбільше мене вразило ставлення людей: фахівці реально підготовлені й уважні. Це не менш важливо, ніж фізична безбар’єрність».
Тут він отримує соціальну послугу — забезпечення засобами реабілітації. Звукова система оголошує номер клієнта і фахівця, а тактильна плитка веде до потрібного місця. Працівники супроводжують ветерана не лише технічно, а й людяно.
З урахуванням того, що роботи ще тривають, ветеран оцінює рівень безбар’єрності маршруту на 95%.
Все ж дає певні рекомендації, звертаючи увагу на деталі, які для людей із порушенням зору є критично важливими. До прикладу, рекомендує промаркувати жовтим кольором скляну зупинку, щоб її було легше розпізнати.
«Це чудовий і надзвичайно корисний формат, — зазначає секретар міської ради Галина Шиманська. — Коли людина, яка має порушення зору й уперше перебуває в місті, може самостійно дістатися з пункту А до пункту Б. Це і є справжній тест безбар’єрності. Ми уважно ставимося до всіх рекомендацій амбасадорів, адже саме такий досвід допомагає зробити міський простір ще зручнішим і доступнішим для кожного».
Ветеран переконаний: навіть під час війни треба розвиватися й будувати, бо саме у складні часи народжуються справжні зміни.
«Саме тепер, під час війни, безбар'єрність стає особливо важливою. Кількість людей, яким потрібен безбар’єрний простір, зростає. І це не лише військові, які отримали поранення, а й люди похилого віку, батьки з дітьми, люди з інвалідністю. Я радий, що Україна рухається в цьому напрямку, хоча причина, звісно, сумна, і потреба зростає щодня. Раніше я перевіряв маршрут у Бучі, тепер — у Житомирі. І сподіваюся, що безбар’єрних просторів в Україні буде дедалі більше», — Андрій Соловко.
Довжина першої черги безбар’єрного маршруту у Житомирі — понад кілометр дорогою та близько двох кілометрів тротуарами. Уздовж маршруту облаштовують тактильну плитку, пониження бордюрів та інші елементи, щоб людям із різними потребами було зручно пересуватись.
Роботи ще тривають. Термін виконання — до 31 грудня. Але вже зараз видно, як поступово тут формується простір, де буде комфортно й безпечно всім.