Матвійчук Олег Валерійович (21.08.1969 – 27.01.2026 рр)
Олег Валерійович народився у селі Горбулів на Житомирщині. Навчався у Горбулівській загальноосвітній школі. З дитинства ріс добрим, активним і життєрадісним хлопцем, завжди допомагав батькам і був опорою для рідних. Після закінчення школи здобув фах машиніста кранів автомобільних у Головинському середньому професійному училищі №2.
Пройшов строкову військову службу, а згодом багато років працював водієм, де зарекомендував себе відповідальним і сумлінним професіоналом. Олег був щирою, доброю та чуйною людиною. Любив природу, дуже любив тварин, захоплювався технікою та автомобілями, умів їх лагодити. У молодості грав на гітарі, мав творчий хист і з радістю брав участь у концертах та творчих заходах на роботі, даруючи людям гарний настрій. Найбільшим скарбом у його житті були два сини, яких він безмежно любив. Саме для них мріяв про мирне майбутнє, життя без війни, у злагоді та щасті.
У березні 2022 року добровільно став до лав Захисників України. Навіть у найважчі моменти війни він намагався підтримувати зв’язок із рідними та знайомими, заспокоював їх і просив не хвилюватися за нього. Виважений і сміливий, Воїн мав повагу й авторитет серед побратимів і командирів.
27 січня 2026 р. життя Воїна обірвалося під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
За інформацією Житомирської міської ради.