Цапко Євген Анатолійович (09.05.1973 – 14.11.2025 рр)
Народився Євген Анатолійович у м. Борисів у Білорусі в сім’ї військовослужбовця. Згодом родина повернулася до України, і Євген здобув повну середню освіту в ЗОШ №92 м. Донецька. З юності він твердо знав, ким хоче стати, — офіцером.
Після навчання у Донецькому вищому військовому училищі інженерних військ та військ зв’язку імені генерала армії Єпішева С.І. він отримав фах соціального психолога-педагога, а згодом — і другу вищу освіту за спеціальністю «Облік та аудит».
Його військова служба була довгою, насиченою та бездоганною. Євген Анатолійович проходив шлях від старшого інструктора окремого полку зв’язку до старшого помічника військових комісарів у Донецькій області, працював у різних відділеннях військкоматів Донецька, Слов’янська та Мар’їнки. Опісля він певний час служив у державних структурах, але незабаром повернувся до свого справжнього покликання — служби у Військовій службі правопорядку.
З 2011 року він залишався в строю, працюючи оперативним черговим Донецького, а згодом Миколаївського зональних відділів ВСП, відповідально виконуючи завдання, від яких нерідко залежало життя людей.
З 2014 року, з початком агресії рф, Євген Анатолійович став одним із тих, хто піднявся на захист України. Він безпосередньо брав участь у боях за Донецький аеропорт, у боях за Авдіївку, на інших гарячих напрямках лінії зіткнення.
Виконував складні бойові завдання, працював у зоні підвищеної небезпеки, щодня ризикуючи життям заради Батьківщини.
За мужність та самовідданість Євген Анатолійович був удостоєний численних державних та відомчих нагород, серед яких:
- медаль «За військову службу Україні» від Президента України;
- медаль «За оборону Авдіївки»;
- медалі «20 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби»;
- медаль «Ветеран служби»;
- відзнака Президента «За участь в Антитерористичній операції»;
- медаль «Учасник АТО»;
- пам’ятний нагрудний знак «10 років Військовій службі правопорядку»;
- Козацький хрест ІІ ступеня від командувача Об’єднаних сил.
Євген Анатолійович був не лише відважним Воїном, а й надзвичайно доброю, щирою й безкорисливою людиною. Він завжди приходив на допомогу іншим, ніколи не відмовляв у підтримці.
Любив природу, ліс, річку, риболовлю, мріяв про тихі родинні вечори під шум дерев. Він був справжнім сім’янином — люблячим чоловіком, турботливим батьком, ніжним дідусем. Любив робити приємні сюрпризи, тішити близьких увагою та теплом.
Через війну родина була змушена покинути рідний Донецьк і переїхати до Житомира, але вони завжди вірили, що повернуться додому після Перемоги. Євген мріяв побудувати біля будинку альтанку, доглядати садок, зустрічати мирні дні разом із сім’єю.
14 листопада 2025 року невблаганна смерть зупинила серце підполковника Цапка Євгена Анатолійовича — мужнього Воїна, Людини честі, Патріота, який до останнього залишався в строю України.
Про це інформують в Житомирській міській раді.