Житомиряни 22 грудня попрощалися із 55-річним військовослужбовцем Олегом Климюком та 48-річним Максимом Складановським.
Про це інформує Житомирська міська рада.
Олег Михайлович Климюк народився 17 липня 1970 року у селі Красногірка на Житомирщині. Навчався у Красногірській восьмирічній школі. Після закінчення школи вступив до СПТУ №5 у м.Житомирі, де здобув професію газозварника. Працював транспортувальником на підприємстві «Житомирський льонокомбінат», згодом — на ТОВ «ОНВІ».
Був люблячим чоловіком і турботливим батьком, виховав чотирьох дітей, був опорою та прикладом для своєї родини. У жовтні 2025 року Олег Михайлович свідомо став до лав Захисників України, доєднавшись до одного з підрозділів ЗСУ, аби боронити свою сім’ю, свій дім і рідну землю.
15 грудня 2025 року смерть вирвала Воїна з лав Захисників. Серце мужнього Захисника зупинилося, але його життєвий шлях, його приклад честі, відповідальності та любові до Батьківщини назавжди залишаться в наших серцях.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику!..
Максим Олегович Складановський народився 26 березня у місті Житомирі в багатодітній сім'ї. Закінчив ЗОШ №20 (нині — ліцей №20). Зі шкільних років запам’ятався чуйним, добрим, ввічливим і працьовитим хлопцем. Любив трудове навчання, із задоволенням майстрував, захоплювався різьбою по дереву. Йому легко давалися іноземні мови та креслення — Максим мав допитливий розум і золоті руки. Був дуже дружнім із братом та сестрою, підтримкою для сім'ї.
Після школи закінчив ПТУ №15, здобувши професію кухаря, адже щиро любив і вмів готувати. Певний час працював у кафе. Згодом працював сантехніком у КВЖРЕП №11. Отримавши три категорії водіння автотранспортних засобів, працював на таксі, далі на будівельних майданчиках рідного міста. Праця була для Максима сенсом життя, його можливістю бути потрібним людям.
Він щиро любив природу, лісові мандрівки, «тихе полювання». Мав добре серце до всього живого — любив усіх тварин і ніколи не проходив повз тих, хто потребував турботи. Любив працювати на землі, любив дітей. Максим мріяв про щасливе майбутнє, про власну сім'ю, а після Перемоги — відвезти матусю до моря. Війна жорстоко зруйнувала ці надії…
Коли Батьківщина покликала, Максим без вагань став на захист України від російських агресорів, вступивши до одного з підрозділів ЗСУ. Пліч-о-пліч із ним на захист країни став і його брат Олександр. Максим мужньо та самовіддано виконував свій військовий обов’язок, захищаючи рідну землю.
12 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині мужній Воїн Складановський Максим Олегович героїчно загинув.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Героям!..