«Найкращий бойовий вихід. Коли всі мої побратими повертаються живими та неушкодженими. Ось на Курщині, ми мали зачистити посадку, кілька 200-х росіян, решті вдалося втекти. Ми вибили їх, закріпилися. Всі цілі й живі», – розповідає десантник 95 бригади ДШВ Ігор.
До війни чоловік жив звичайним життям на Полтавщині. Працював на молокозаводі, займався буденними справами. Коли у 2024 році прийшла повістка, не вагався. Каже просто: «Я знав, що прийде цей день. В країні війна, то чого ще чекати поки росіяни не підуть з нашої землі. Тому купив рюкзак і вперед».
Його історію передає Відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України
Потрапивши до легендарного 13 ОДШБ ім. Героя України полковника Тараса Сенюка 95 бригади ДШВ, він не одразу став медиком. Спочатку був звичайним стрільцем: штурмував позиції, зачищав посадки на Курщині.
Згодом десантнику запропонували стати бойовим медиком. Він пройшов навчання у 199 навчальний центр Десантно-штурмових військ ЗС України, отримав сертифікат і повернувся до свого підрозділу вже у новій ролі.
«Від медицини я був далекий, але всьому можна навчитися. А тут є в кого вчитися! Ми постійно з колегами ділимося досвідом, щоб бути готовим до будь-яких випадків. Можливо з якимось пораненням чи травмою я зіткнуся лише раз в житті, але я маю бути до неї готовим, адже це життя!» – зазначає чоловік.
Тепер його головне завдання – рятувати побратимів.
«Статистику не веду. Головне дізнатися потім, що вони живі, що доїхали до медроти. Коли чуєш у рацію «плюс», що поранений вже дістався стабіку і з ним все ок, тоді спокійно», – розповідає медик.
Однак посада бойового медика не означає, що ворог не буде полювати на нього. Так, на початку лютого цього року Ігор виїхав на чергову евакуацію, коли його група зіткнулася з ворогом. Ігор вступив у ближній бій, та особисто ліквідував трьох окупантів. Це дозволило подавити ворога та успішно вивезти пораненого з-під обстрілу.
Однак Ігор про це говорить коротко. Пояснює тим, що це не героїзм, а просто «буденність» воїна.
«На евакуації буває всяке. Бувало, що нас намагалися штурмувати прямо під час роботи. Вступаємо в бій, розбиваємо їх і далі робимо свою справу», – говорить десантник.
За цим спокоєм стоїть важкий досвід. Восени Ігор сам отримав поранення – посічені ноги, плече та важка контузія. Але після лікування він знову в строю, щоб рятувати життя побратимам.
Нещодавно Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський нагородив Ігоря нагрудним знаком «Золотий хрест». Цю нагороду отримують за мужність і успішне виконання завдань під час бою.