Житомиряни 20 жовтня прощались із двома загиблими військовослужбовцями: 51-річним Костянтином Гавриловським та 39-річним Василем Рудковським.
Про це повідомили у Житомирській міській раді.
Костянтин Валерійович Гариловський народився 9 серпня 1974 року у Житомирі. Навчався у ЗОШ №3 (нині — ліцей №3), де зростав цілеспрямованою особистістю. Після школи — строкова військова служба у Прикордонних військах. Повернувшись до рідного міста, розпочав облаштовувати власне життя — створив сім’ю, став турботливим чоловіком, батьком доньки та сина, а згодом і щасливим дідусем улюбленої внучки Олександри.
Багато років Костянтин віддав службі у Житомирській установі виконання покарань №8 на посаді старшого інспектора відділу режиму та охорони. Мав звання старшого прапорщика внутрішньої служби. Після виходу на пенсію продовжував працювати охоронцем. Колеги і друзі знали його як людину доброї душі, щиру, спокійну, завжди готову допомогти і підтримати. Він був опорою для матусі, сестер, гордістю для сина та доньки, взірцем любові для внучки.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф Костянтин без вагань став на захист України.
У бойовому підрозділі його як досвідченого і відданого справі захисту Батьківщини Воїна за зразкову службу та виявлені мужність і героїзм нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ст, медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», почесним нагрудним знаком «За службу».
Його бойовий шлях від рядового до старшого сержанта, головного сержанта - командира мінометного розрахунку мінометного взводу. 11.10.2025 року воїн Гавриловський Костянтин Валентинович героїчно загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
У вічній скорботі рідні, дружина, близькі, друзі, бойові побратими та всі, хто знав і шанував Костянтина.
Василь Миколайович Рудковський народився 14 січня 1985 року в селі Скочище на Житомирщині. З дитинства життя випробовувало його нелегкими обставинами, адже дуже рано залишився без батьківського тепла. Та, попри всі труднощі, Василь зростав щирим, працьовитим і світлим хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу іншим.
Закінчив ЗОШ І–ІІІ ступенів. Здобув дві освіти: у 2003 році — у Київському ВПУ№25 за спеціальністю «Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр»; у 2011 році — у Вінницькому ВПУ Департаменту Державної служби охорони при МВС України, здобувши фах охоронця.
Після навчання працював у сфері охорони.
Під час строкової служби у 95-й ОДШПБ серцем відчув важливість місії Воїна, тому виявляв дисциплінованість, відповідальність і жагу до отримання досвіду захисника. У подальшому житті зберіг любов і прив'язаність до військової справи.
Коли у 2014 році розпочалася Антитерористична операція, Василь без вагань став на захист України. Брав участь у бойових діях на сході держави, був справжнім прикладом мужності та стійкості.
За роки служби мав військове звання старшого сержанта, мав статус ветераном війни — учасником бойових дій.
За відвагу, вірність військовій присязі та бездоганну службу нагороджувався численними грамотами та відзнаками.
Саме на фронті Василь зустрів свою кохану, з якою прожив десять щасливих років. Сім'я подарувала йому тепло, любов і підтримку.
Василь Миколайович був доброю, щирою, відкритою людиною. Завжди надавав руку допомоги побратиму, другу, сусіду чи незнайомцю. Його серце було сповнене любові до людей і безмежної відданості рідній землі.
11.10.2025 року життя хороброго Воїна обірвалося під час ворожого обстрілу.
Він до останнього подиху залишався вірним своєму обов’язку — боронити Україну...
Пам’ять про старшого сержанта Рудковського Василя Миколайовича назавжди житиме у серцях рідних, побратимів, друзів і всіх, хто мав щастя знати цю світлу, добру і мужню Людину.
Вічна слава і вічна пам’ять Героям.