Ця історія про військового, чия робота не бойова, він не ризикує життям і не нищить танки щодня, але попри будь-які умови й складнощі він виконує свої обов’язки. Військові знають наскільки в нього важлива робота.
Ця історія про кухаря від відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України.
«На наступний день після випуску з коледжу мені зателефонували з військової частини та запропонували працювати на кухні. Я вирішив сходити спробувати, і зрозумів, що це моє! Я закохався в цю атмосферу! І вже 15 років я в бригаді!» – згадує начальник групи логістики батальйону управління Сергій.
З 2014 року, коли почалася війна, було багато полігонів та бойових виїздів бригади, і весь цей час Сергій попри все виконував свої обов’язки кухаря.
«Йшли часи, мінялись командири, а я лишався на своєму місці й готував воїнам обіди, – говорить Сергій. – До 2023 року я був кухарем, потім отримав звання офіцера і мої обов’язки розширилися – тепер на мені контроль роботи кухні, отримання продуктів, паливо мастильних матеріалів, одягу та решти, що пов’язано з логістикою в батальйоні».
Сергій вважає, що йому, як керівнику, потрібно вміти спілкуватися з людьми. Кожен робочий день керівника починається з розмови з кухарями про те, як їх справи, що потребують, а чого не вистачає. Увесь його день проходить в адміністративних питаннях.
«Меню обговорюється і планується з керівництвом. Але кухарі можуть вносити зміни та радити, що краще було б зробити. Адже вони знають точну кількість продуктів, що може вийти з тої кількості», – пояснює чоловік.
За його словами, військові кухарі не завжди готують за розкладом.
«Ми навіть пекли для десантників піцу в лісі! – говорить Сергій. – Я люблю свою роботу. Не бійтеся долучатися до війська! Якщо ви зараз не прийдете сюди, то завтра прийдуть вже до вас! Ваша хата не скраю, ваша хата наступна!»