Андрій Луговий, розвідник 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, розповідає, як під час одного з виходів троє бійців змусили 11 росіян скласти зброю — за ці та інші подвиги він нещодавно отримав звання Героя України з рук Президента. Колишній цивільний, який опинився в армії випадково, пройшов жорстку підготовку, витримав поранення під час Курської операції та тепер мріє готувати новачків і стати командиром взводу.
Про його історію ділиться Відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.
Цікаво, що армія не була свідомим рішенням десантника, він сам говорить, що це була випадковість
“Виходив з роботи після нічної зміни. Під’їхала машина з дільничним і працівниками ТЦК. Перевірили документи, кажуть, що треба проїхати уточнити дані. Думаю, добре. В ТЦК моя доля вирішилася – ВЛК і дорога до навчального центру”, – усміхається військовий.
Так почалася історія людини, яка за кілька місяців із цивільного перетворилася на Героя України.
“У навчальному центрі до мене підійшов розвідник і сказав: “Ходімо поговоримо. Можеш потрапити в розвідку до нормальних хлопців, буде двіжуха”. Я погодився. І не пожалкував ні дня”, – згадує Андрій.
Підготовка була без жодних потурань: “У бригаді інструктори нас не жаліли – 24 на 7 тренування. Саме це допомогло нам вистояти під час штурмів, та ще й успішно виконувати завдання”.
У розмові десантник говорить просто про кількість своїх бойових виходів: “Я їх не рахував. Просто знаю, що ні одного не пропустив. Як тільки з’являлась задача, ми вже знали, що їдемо ми. Мене питали, коли готовий, я відповідав – завжди”.
Саме така надійність зробила його командиром відділення. І саме в одному з таких виходів Андрій отримав свій перший великий результат.
“Ми підійшли ближче за всіх, нас було троє. І вийшло так, що одинадцять ворогів здалися, у них не було вибору. Після цього всі вже знали, якщо штурм, то йдемо ми”, – розповідає десантник.
Пізніше його група зіткнулася з військовими з Північної Кореї.
“В моїй групі були новачки, які почали робити свої перші бойові виходи. І в цей вихід ми натрапили на корейців. Ворог нас почав “притискати”, але я оцінив ситуацію та сили й вирішив дати по зубах окупантам. Показав своїм, що саме треба робити, і вперед! – згадує чоловік. – Відпрацювали відмінно, я ще й планшет ворога знайшов, з усіма їхніми точками”.
Андрій отримав поранення під час Курської операції на території російської федерації.
“FPV підлетіло дуже близько, прямо під ноги. Слава Богу, поруч був горбик, тому основні уламки полетіли туди, і лише трохи в мене”, – розповідає розвідник.
На щастя, лікування пройшло успішно. А після нього десантника викликали терміново в бригаду
“Думав, що, може, звання чергове дадуть. А потім почали зачитувати, що мені присвоїли звання Героя України… Я на три секунди забув, як говорити взагалі. Такий мандраж був цікавий, – усміхається боєць. – Президент побачив мою реакцію, посміхнувся, подякував. Я подарував йому шеврон нашого взводу. Сфотографувалися і все”.
Попри поранення, Андрій не збирається зупинятись. У його планах стати командиром взводу, хоче готувати новачків так само як його тренували: “Щоб знали, куди йдуть і як робити свою роботу. Я готовий до викликів, хочу перемагати, в першу чергу себе. І хочу здобути перемогу над ворогом”.
Такі, як Андрій, дійсно еліта війська. Вони не рахують кількість бойових виходів і не женуться за званнями. Вони просто роблять свою роботу, як уміють, – чесно, до кінця і з вірою в Україну.