.png)
Десантник Владислав прийшов у військо майже одразу після школи, у 19 років. За шість років служби хлопець досяг рівня «майстер» в артилерійському підрозділі.
Його історію передає Відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.
«Якщо вночі «прилітає» відпрацювати по росіянах, я спочатку гачу по них, а потім вже прокидаюсь. Я знаю свою гармату так добре, що з заплющеними очима працюю», – розповідає десантник 95 бригади ДШВ Владислав.
Він працює на гарматі Д-30. І за роки служби підрозділ, у якому служить Владислав, чимало біди наробив для окупантів.
«На початку повномасштабки ми тільки й рухалися постійно. Відпрацювали, забрали гармату і на нову точку їдемо. Росіяни намагалися нас вирахувати, але ми були швидше за них. Ми були для них, як кістка в горлі, – згадує Владислав. – Якось по перехватах чули, що вони думали, що наш підрозділ працює на самохідній установці – так швидко ми переміщалися. Вони не вірили, що з Д-30 можна бути такими швидкими».
Десантник говорить, що не шкодую про свій вибір. Він хотів знайти себе, зробити в житті щось важливе.
«Я це зміг реалізувати в армії, в цій бригаді, – говорить Владислав. – Якщо у мене все вийшло, то чому в когось не вийде? Є бажання вчитися, то зможете все! Я до армії ту гармату в очі не бачив, а тепер «навалюю» окупантам, що тільки встигай снаряди подавати. Тут всі готові навчити, допомогти. Завжди є підтримка».
Українців, які тільки думають піти служити, Владислав дає одну пораду – сприймайте все як роботу: «Так, це війна, але найкращими воїнами стають ті, у кого холодна голова. Менше емоцій – краща точність! Для мене це просто робота, якщо знаю, де можна відточити навички, то роблю це. І вже наступного разу можу показати кращий результат».
Напевно, такий підхід дійсно працює. Владислав один з найкращих артилеристів бригади. Він отримав з рук Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського нагрудний знак «Хрест хоробрих».
