На одному з брифінгів для журналістів, проведеному УМВС України в Житомирській області з приводу недавнього резонансного ДТП, скоєного міліціянтом напідпитку, деякі журналісти поставили перед міліцейським керівництвом вкрай незручні прямі запитання щодо загибелі Шмельова.
Відповідь не забарилася - через деякий час «органи» почали «смикати» самих невгамовних журналістів, викликаючи їх на співбесіду повістками. Лейтмотив співбесід: а хто ж головний організатор публікацій? Цікаво, що «органи» абсолютно не зацікавило, яку ж саме інформацію, статтю не доніс Слава Шмельов...26 червня 2008 року житомирські журналісти Петро Тарасюк та Руслан Мороз запропонували разом неупереджено оглянути місцевість, де було знайдено тіло загиблого журналіста. Звивистими провулками та дикою польовою дорогою автомобілем, а потім пішки добралися до підніжжя Замкової гори.
Скорботний «шлях смерті» розпочинався з галявини, щільно закритої від небажаних очей хащами. В думках промайнуло: «Ідеальне місце для вбивства». Далі, ліворуч та вгору, оминаючи ледь теплі залишки чийогось недавнього вогнища, вела єдина вузька звивиста стежка.
.
Замкова гора, старе місто
Ідеальне місце для злочину
«Саме тут його й знайшли»,- стиха промовив Петро Тарасюк. Вразила якась фантастична, майже нереальна кладовищна тиша, не ворухнулись ні один листочок, а ні одна гілочка, мовчало застигле повітря .
Славу знайшли біля стежки
Доки піднімались стежиною вгору, одностайно зробили висновок, що падіння з високої скелі не могло спричинити знаходження тіла саме у тому місці, де його знайшли. Зарості не пошкоджені, стежка звивиста, відстань чимала, а журналіст - не м’яч для гольфу. До того ж, характерних ознак, у тому числі слідів крові, знайдено не було.
Журналіст - не м’яч для гольфу
Вже не видавалось дивним те, що тіло лежало саме у тому місці, куди туристи складали характерні залишки свого відпочинку на природі. Туди само й поклали забитого житомирського журналіста. Біля порожніх пляшок…
Біля порожніх пляшок…
Ми не полінувалися обстежити й вершину Замкової гори, що додало ще більшої впевненості у тому, що журналіста В’ячеслава Шмельова було зухвало вбито. Не викликає сумніву повна абсурдність, якщо не сказати, дурість поширюваної та надв’язуваної «офіційної» версії про самогубство. Навіть спортсмен, стрибнувши з розгону, не зміг би опинитися у тому місці, де знайшли Славика.
На горі
Можна висувати різні версії мотивів скоєного вбивства та мотивів дивного, м’яко кажучи, реагування на це вбивство органів прокуратури та міліції, але, маємо надію, що про обставини, про те, ким конкретно та у який спосіб вбивали житомирського журналіста, обов’язково стане коли - небуть відомо громадськості, а не тільки вбивцям та їх покровителям.