Жителька Малина Людмила Штуль разом зі своєю донькою Оксаною пройшли частину Шляху Святого Якова — Camino Portugues (Португальського шляху) — від прикордонного іспанського міста Туй до міста Сантьяго-де-Компостела. Влітку цього року за 8 днів вони подолали 120 кілометрів та отримали "компостелу" — офіційний сертифікат паломників.
Людмила Штуль розповіла, що ідея цієї подорожі з'явилася наприкінці травня. Про це передає Суспільне.
"Донька Оксана зараз проживає у Франції, але час від часу ми бачимося. Коли вона була у Малині, то запропонувала поїхати в Каміно. Ми довго це не обговорювали. І ось коли у Оксани прийшов час відпустки — ми прийняли рішення щодо мандрівки", — розповіла Людмила.
Жінка любить подорожувати і вже відвідала 19 країн.
"Ще коли я вчителькою у школі працювала, то на канікулах дітей возила на екскурсії — і автобусом, і електричкою. Коли очолила організацію "Захист дітей Чорнобиля", то організовувала поїздки спочатку для дітей, а потім і для дорослих. Дуже люблю мандрівки в Карпати і всім раджу наші українські гори. Але Каміно — це особливий досвід. Дорога налаштовує на філософський лад, коли "на своїй шкурі" доводиш прописні істини. Наприклад, що "життя — це постійний перепад висот — з гірки на гірку", — сказала Людмила Штуль.
За словами Людмили, після проходження шляху до Сантьяго-де-Компостела видають спеціальний сертифікат.
"Щоб отримати сертифікат — "компостелу", незалежно з якого куточку світу ти вирушаєш, потрібно пройти пішки мінімум 100 кілометрів або на велосипеді подолати 200 кілометрів до міста Сантьяго-де-Компостела. Щоб засвідчити маршрут, використовують паспорт пілігріма. У ньому щодня ставлять дві печатки в різних місцях маршруту. Їх можна отримати в церквах, готелях, магазинах або навіть у вуличних музикантів", — розповіла мандрівниця.
Людмила з донькою долала відстань пішки.
"Я багато ходжу, тому фізично була готова. Ми вставали рано, починали рух о 6:00 годині ранку, щоб до 12:00 його пройти, бо це було у серпні, коли температура сягала +35...+37°C. Спека і тамтешній клімат були випробуванням, але ми йшли повільно, своїм темпом, насолоджуючись мандрівкою", — повідомила Людмила.
Готуючись до подорожі, Людмила дотримувалася твердження, що в мандрівках головне — легкість.
"Для мене важливо мати зручний ортопедичний рюкзак і трекінгові палки — я здебільшого йшла з однією. Звісно, має бути якісне взуття: кросівки для дороги і сандалі для вечора, після душу. Я завжди беру мінімум речей, бо в мандрівках головне — легкість. Все, що несеш, має бути необхідним. Під час подорожі важко було фізично — через гірські підйоми, а в емоційному плані допомагало те, що я була з донькою. Вона була моїм голосом і перекладачем. Без неї я б відчувала себе вкрай некомфортно у чужій країні. Взагалі я невибаглива, але базові умови — душ і ліжко щоночі — дуже важливі. Спільні душі та альберге (притулки для пілігрімів на кшталт гуротожитків) — охайно і чисто, але ненадовго", — поділилася Людмила Штуль.
Що стосується харчування під час мандрівки, то Людмилі Штуль найбільше сподобалися морепродукти.
"Раніше я їх не дуже любила, а тут — креветки, восьминоги — соковиті та свіжі. Пиріжки з морепродуктами — особлива смакота. І сангрія — холодний глінтвейн, дуже смачний. Солодощі не дуже мені сподобалися — надто солодкі для мене", — сказала мандрівниця.
Під час подорожі Шляхом Святого Якова Людмила з донькою не зустріли нікого з України.
"Українців не зустрічали. Більшість подорожуючих — це були іспанці та корейці. Але коли люди дізнавалися, що ми з України, то реагували дуже позитивно. Відчувалася підтримка і щирість. Зазвичай після мандрівок у мене виникає відчуття порожнечі. Якою б хорошою подія не була, але коли вона закінчується, то завжди трохи сумно — бо цей епізод життя вже не повернеться. А тут такого не було. Можливо, тому, що попереду ще був вечір у Сантьяго. Ми сиділи на балконі і згадували різні моменти пройденого шляху, а поруч були іспанці на своїх балконах, атмосфера була надзвичайною. Бо кожен, хто пройшов "Каміно", по суті пройшов свій шлях до себе", — розповіла Людмила Штуль.