“Продовжуємо вітати переможців IV обласного огляду-конкурсу на краще збереження та дослідження місцевого елемента нематеріальної культурної спадщини, представляємо вам володарів третього місця”, - йдеться у повідомленні.
Вибілювання полотна, село Стугівщина Овруцької МТГ, Коростенський район, Житомирська область.
Про це повідомляють на сторінці Народна творчість.
Колись цілу зиму жінки пряли, ткали багато полотна. Полотно було грубе, темно сірого кольору, навіть коричневого. Коли приходило весняне тепло, жінки виносили полотно на річку, щоб відбілити. Вибілювання проходило в декілька етапів: перший етап - вимочування у воді, яке тривало декілька днів, після цього брали прача і відбивали його біля каменю, щоб вийшла вся сірість і полотно стало білого кольору. Після вибивання виносили полотно на луки, простилали на траву, щоб воно просихало.
Під час висихання його ще неодноразово поливали водою, щоб воно ставало біліше, м’якіше, щоб коли пошили з нього одяг (жіночі та чоловічі сорочки, штани, одяг для дітей) воно було приємне до тіла. Шили рядна для поликів (ліжко).
На Овруччині було поширене льонарство, саме тому полотно ткали із льону і саме його (темне і грубе) вибілювали в середині весни (в час, коли вже можна було висушити полотно, розстеливши його на землю). Вибілювали біля річки, оскільки процес потребував використання великої кількості води. Для полегшення процесу використовували прач (предмет, виготовлений з дерева). Полотно та вироби з нього прали на річні, вибиваючи об ноги.
На даний час вибілювання полотна – елемент побуту полісян, який майже забутий. Його носіями є люди, яким понад 60 років. Цей елемент НКС може бути забутим і втраченим назавжди через 5-15 років.
На даний час учасники колективу «Берегині» активно передають свої знання, в тому числі і такий елемент побуту полісян, як вибілювання полотна, дитячому етнографічному колективу «Лелеченьки», що створений на базі Хлуплянського СБК Овруцької громади. Керівником колективів «Берегині» та Лелеченьки є народознавиця, краєзнавиця Пилипчук Наталія Анатоліївна.
Даний елемент НКС у свій час був поширений по всій території Овруччини.
На разі, враховуючи технічний прогрес та створені людьми суспільні блага, такий спосіб вибілювання полотна майже забутий і потребує його фіксації та збереження.
Учасниками колективу «Берегині» відновлюється та популяризується цей елемент побуту через навчання молодого покоління та через соціальні мережі.
До кінця 20 століття процес вибілювання полотна передавався від покоління до покоління – від мам і бабусь молодим дівчатам.
На даний час досить мало жителів Овруцької громади пам’ятають і знають про такий елемент побуту. Саме тому необхідна його фіксація, цифровізація та включення до музейного фонду задля збереження та передачі наступним поколінням.
Керівник колективу «Берегині» Наталія Пилипчук постійно збирає та записує елементи побуту овручан і публікуються на сторінках соціальних мереж.