У Житомирі талановиті люди творять тут і зараз. Олена Цвєткова, одна з таких творчих особистостей, присвятила своє життя гончарству.
Майбутня майстриня познайомилася з глиною ще в дитинстві, коли відвідувала гурток художньої кераміки у Житомирі. Гончарством почала займатися вже в дорослому віці, коли вирішила змінити життя.
Раніше вона працювала у сфері IT, і рішення змінити професію стало справжнім викликом. Тепер жінка має власну майстерню кераміки «HELENA», розташовану на вулиці Львівській, 11.
«Я так собі подумала, що я чимось не тим в житті займаюсь. Життя коротке, треба займатися тим, що тобі подобається, а глина мені завжди подобалась, тому я й вирішила змінити професію. Змінювати щось в житті завжди страшно, тому що ти йдеш у невідомість. Не знаєш, що тебе там чекає, немає стабільності, але це цікава подорож», — пояснює вона.
Фото: Олена Цветкова, Журнал Житомира
Олена добре пам’ятає свої перші вироби — золоту рибку та співаючого дракончика, зроблені в п'ятирічному віці на гуртку. Ці вироби досі зберігає. Уже в дорослому віці, коли повернулася до улюбленої справи, вона виготовила ще одного казкового дракона — друга для першого.
Фото: дракончики з різницею у 35 років, Журнал Житомира
Серед численних виробів Олени приваблює одна з останніх робіт — маска, яка стане настінним годинником.
«Вона може здатися трохи моторошною, і кожен бачить у ній щось своє. Вона вже випалена та розфарбована, залишилось лише вставити механізм і придумати, як повісити на стіну», — каже Олена.
Фото: Маска, котра стане годинником, Журнал Житомира
Майстриня використовує як ручну ліпку, так і роботу на гончарному колі. За її словами, для гончарства необхідно мати кілька основних речей: найперше — гончарний круг, що є основою всього процесу. Потім, звичайно ж, глина і піч для випалювання, яку ще називають сушильною шафою. Якщо працюєте руками, знадобляться стеки та пензлики.
Олена практикує різні техніки випалення виробів.
«Можна використовувати фарби спеціальні, можна використовувати поливи, можна молочити — занурювати випалений виріб у молочко і нагрівати. Це така древня наша техніка. Вироби тоді виходять дуже гарні, коричневі. Ще інколи використовую техніку димлення (чорніння) — це коли вироби після випалу занурюють у тирсу і закривають кришечкою, щоб не було доступу повітря. Результатом стають вироби красивого чорного кольору», — розповідає майстриня.
Фото: вироби в різній техніці випалення, Журнал Житомира
Олена працює з червоною глиною. Раніше замовляла її зі Слов’янська, а тепер у родини гончарів з Літина, Вінницької області. Окрім цього, активно шукає місцеву глину самостійно.
«Ще шукаю глину у нас — по області. Інколи сама копаю, пробую, чи підходить вона чи не підходить. Мені сподобалась глина з Іршанська. Мені її привіз чоловік, щоб я спробувала з нею працювати на гончарному крузі. Поки що мені дуже подобається, хоча вона ще не пройшла всі процеси. Побачимо, як вона проявить себе після випалу та як сприйматиме фарби», — зазначає гончарка.
Фото: вироби Олени Цветкової, Журнал Житомира
Вона часто створює ужиткові предмети, такі як чашки, тарілки і вази. Джерелом натхнення для створення для більш нестандартних робіт є природа та віддалені місця, де можна знайти усамітнення, спокій та гармонію. Каже, що натхнення приходить навіть уві сні, а подекуди його просто немає. Попри це, Олена знаходить способи залишатися продуктивною, навіть коли немає творчого імпульсу.
«Бувають періоди, коли натхнення немає, і це трапляється доволі часто. Але я не засмучуюсь. Раніше, на початку свого шляху, я панікувала — думала, що це кінець. Тепер, якщо немає натхнення, я просто ліплю намистинки, щоб не сидіти без діла — потім роблю з них намисто, або створюю посуд. Коли натхнення повертається, я працюю з фарбами та завершую вироби», — розповідає майстриня.
Фото: намисто Олени Цветкової, Журнал Житомира
Процес виготовлення глиняного виробу пояснює на прикладі звичайної чашки.
«Візьмемо, наприклад, “шлях” чашки. Спершу створюю форму на гончарному крузі. Це перший етап. Потім вона “відпочиває”, бо дуже мокра. Наступного дня додаю вушка або ручку. Після цього виріб трохи підсихає. Залежно від бажаного результату, я можу працювати з фарбами або вирізати щось на поверхні чашечки. Потім вона ще трохи підсихає, і я її полірую камінчиком або склом. Далі виріб сушиться природним шляхом протягом 2-3 тижнів. Випал триває 10-12 годин. Для червоної глини потрібна температура 1000 градусів. Біла глина потребує вищої температури, тому я використовую червону. Загалом весь процес виготовлення займає приблизно місяць», — розповідає жінка.
Минулого року Олена отримала звання майстрині народної творчості. Вона охоче бере участь у ярмарках та виставках, вважаючи це не лише досвідом, але й можливістю поспілкуватися з іншими майстрами.
Керамістка час від часу проводить майстеркласи, на яких люди різного віку можуть спробувати себе у гончарстві. Вона зазначає, що діти можуть гончарити на крузі із шести років, а ручна ліпка доступна для всіх.
«Про майстеркласи можу сказати, що вони дуже заспокоюють людей. Кожна людина, яка приходить, звичайно, приходить зі своїми проблемами, тим паче в наш час. І це все відображається на людях. Глина і робота з глиною заспокоюють. Я бачу, що провела гарно майстерклас, коли людина задоволена, посміхається», — каже гончарка.
Такі заняття стають особливими моментами для родин та друзів.
«Іноді люди приводять своїх рідних, щоб разом провести час за творчістю. Наприклад, одна дівчинка святкувала день народження і привела своїх друзів, а ще одна привела бабусю та дідуся. Зазвичай на майстеркласах люди виготовляють посуд: чашечки для кави, тарілочки, вази, а також посуд для домашніх улюбленців. Іноді створюють унікальні речі, наприклад, один раз виготовили керамічний пакет. Вільніше фантазують діти — вони створюють казкових створінь, не бояться експериментувати. Більше бояться дорослі, бо думають, що це складно», — ділиться Олена.
Фото: вироби відвідувачів майстеркласів, Журнал Житомира
Роботи майстрині можна знайти на сторінках у соцмережах, в Gnatyuk Art Center, в Кмитівському музеї образотворчого мистецтва ім. Буханчука, а також у маленьких магазинчиках по Житомиру, наприклад, у Глобалі в «EtnoTown».
Фото: вироби Олени Цветкової, Журнал Житомира