«Сонечко» — це, мабуть, єдиний профільний позашкільний навчальний заклад хореографічного мистецтва в Житомирі, який розвиває не лише мистецькі здібності учнів, але й сприяє становленню особистості громадянина України.
Журнал Житомира поспілкувався із керівниками Житомирської міської школи хореографічного мистецтва «Сонечко» народними артистами України, лауреатами премії ім. І. Огієнка, почесними громадянами м. Житомира — Тетяною Іванівною Михайлом Семеновичем Гузун.
Творче подружжя присвятило все життя хореографії та вихованню юних талантів; згуртувало навколо себе когорту хореографів. Саме завдяки кропіткій багаторічній співпраці пана Михайла, пані Тетяни та колективу однодумців «Сонечко» став академічним ансамблем танцю.
Педагогічний колектив не лише плекає таланти, але й виховує в дітях та підлітках патріотизм, повагу один до одного, загартовує їх дух.
Михайло Гузун підкреслює, що події Майдану 2014 року сколихнули все суспільство. З болем сприймаючи реальність, Тетяною Іванівною була створена хореографічна посвята Героям Небесної Сотні – «Майдан». Прем’єра цієї композиції відбулася вже 7 квітня 2014 року під час благодійного концерту для військовослужбовців 95-ї бригади. «Майдан» було включено до концертних програм виступів ансамблю «Сонечко» на численних міжнародних фестивалях у 2014 – 2019 роках. Висока виконавська майстерність танцівників допомогла глядачеві відчути весь жах та біль нашого народу, викликати співчуття, непідробні сльози євреїв, італійців, литовців, поляків, французів.
«І де б ми не виступали, ми підкреслюємо, що почалась війна саме з Майдану. Це була перша боротьба за незалежність, за гідність та свободу нашої нації, нашого народу. І в хореографії, в наших композиціях є така історична хронологія — Майдан, чотирнадцятий рік, сьогоднішні події. Люди дивляться і плачуть. І вони завжди запитують: як можна через хореографію передати емоції, що зрозумілі без слів. Завжди кажуть, що в нас дуже талановиті діти і народ», — каже Михайло Гузун.
Захоплення Криму, Донбасу, запеклі бої на сході нашої країни за свободу і незалежність змусили і дорослих, і дітей по-іншому зрозуміти слова «Україна», «народ», «родина», «воля».
Робота ансамблю в умовах війни та волонтерська діяльність
Після подій 2014 року ансамбль долучився до збору коштів військовим та лікарням, надає благодійну допомогу і до теперішнього часу
«Початок війни для всіх був тотальним шоком. Дітям було оголошено канікули. Працівники школи, які були на роботі, чітко виконували рекомендації військової адміністрації і з острахом чекали нових повідомлень від влади», — ділиться Тетяна Іванівна.
Згодом всі себе опанували, трохи звикли до подій навколо. Тоді Михайло Семенович задався питанням про те, що може школа зробити для країни. Третина дітей знаходилась на той момент за кордоном, проте керівникам та викладачам закладу вдалось зібрати групу із 40 чоловік. Колектив вирішив виїхати із концертами за кордон та зібрати кошти для допомоги співгромадянам, військовим, лікарням тощо.
«Нас підтримали міська рада та обласна адміністрація, дали дозвіл на виїзд. Учасники поїздки були вражені щирістю поляків. Ми висловлювали їм велику вдячність за увагу, теплоту, привітність та підтримку нас та дітей», — розповідає пані Тетяна.
У рамках того туру викладачі, керівники та вихованці школи відвідали 12 міст Польщі.
«Багато міст, які ми відвідали, були нашими містами-побратимами, але були і такі, де ми були вперше. Нас скрізь чекали і зали вже були підготовлені до виступу. Найголовніше, що польський глядач знав звідки ми приїхали, що у нас війна. Я на кожному концерті виходив і казав: «Ми вам дуже вдячні. Сьогодні ви, як народ, з розумінням відноситесь і гостинно приймаєте інший народ». Скільки б не було біженців, всі були забезпечені помешканням, харчуванням, лікуванням тощо», — ділиться Михайло Семенович.
На кожному концерті ансамблю «Сонечко» в Європі глядачі вставали, плакали, виходили на сцену, фотографувались з танцівниками та викладачами. В Ожиші ансамбль виступив для військової багатонаціональної батальйонної групи розширеної передової присутності НАТО. Військові плакали, тому, що розуміли, що таке війна.
Своїми виступами за кордоном колектив доносить людям інформацію про події в Україні та запевняє їх у правильності нашого європейського вибору, дякує за підтримку України та її громадян.
«Ми будемо нацією, будем народом, будем незалежні, культурні, розвинуті. І для цього у нас є все: сильний народ, мужні ЗСУ, віра в перемогу справедливості», — наголошує пан Михайло.
Коли ансамбль перебуває у Житомирі, керівники та викладачі завжди стараються організовувати благодійні концерти для воїнів, для дітей з обмеженими можливостями, для учнів, для сімей військових. До речі, 29 грудня, в обласній філармонії ім. Святослава Ріхтера проходив благодійний концерт для родин військовослужбовців 95-ї бригади. Виступали навіть найменші вихованці школи і вони повністю віддались танцю.
«З 2014 по 2020 рік ми проводили благодійні концерти та збирали кошти на лікування наших бійців. Ми купували складне медичне оснащення та інструментарій. Одному хлопцю ми віддали всі кошти з концерту на лікування в Ізраїлі», — розповідає Тетяна Гузун.
«Композицію «Мелодія життя» на музику Мирослава Скорика, яку поставила Тетяна Іванівна, присвячено родинам бійців 95-ї бригади. Вона має шалений успіх у глядачів. Нещодавно на запрошення громадської організації «Все робимо самі» (в день її ювілею) в Житомирському академічному українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги ми взяли участь у концерті. Це було неймовірно.
Сама по собі акція — це ознака рівності в суспільстві, толерантності і прийняття. Діти з обмеженими можливостями виходили на сцену з прапорцями, танцювали, співали, демонстрували свої досягнення», — додає пан Михайло.
«Якщо говорити про волонтерство, то воно може бути не лише у воєнний час. Це поняття про добро. Ми повз церкву йдемо — кидаємо копійку, хто захворів — ми приносимо ліки, допомагаємо зібрати кошти на лікування…Це добро, якого кожна людина потребує. І ми це робимо», — наголошує Михайло Семенович.
Виховання особистості в школі хореографічного мистецтва «Сонечко»
«Війна накладає свій відбиток. З початком повномасштабного вторгнення діти змінились. Звучать сирени — тікають до сховища; під час заняття думають: буде тривога, чи не буде. Учні стали серйозніші, змінились розмови, словниковий запас наповнився військовими термінами. Діти подорослішали дуже», — ділиться Михайло Семенович.
Керівники підкреслюють, що сьогодні інформаційний простір неймовірно великий, тому танцівники самі чудово знають що краще для їх розвитку. Це передбачено і Правилами поведінки для учнів школи хореографічного мистецтва. Учні школи розуміють, що крім прав, у них є і обов’язки. Обовʼязковою під час учбових занять є наявність дисципліни.
«Сонечко» має лозунг — «Дисципліна — це культура людини». Культура визначає, що можна та чого не можна, за словами Михайла Семеновича. Це не означає, що варто сліпо слідувати правилам. Важливо знати загальноприйняті правила поведінки у суспільстві та дотримуватися їх.
«Все, що робиться правильно, красиве. Красиво сказане слово, красиво поставлена цеглина, красиво взята нота, красиво відкрита рука в танці. Це все правильно. Тому ми стараємось, щоб наші діти робили все правильно, що стосується хореографії та поведінки», — підкреслює Михайло Семенович.
У школі танцю «Сонечко» головну увагу приділяють вихованню особистості, тому що сцена — це особливий світ. Глядач хоче бачити на сцені те, чого часто немає в житті. Ключове — це вихована особистість.
Плани на майбутнє. Попереду Перемога та неминучий прогрес
Найголовнішим завданням на даний момент керівники вважають збереження школи хореографічного мистецтва та академічного ансамблю «Сонечко», якому у 2023 році виповнюється 50 років.
Михайло Семенович та Тетяна Іванівна дуже вдячні міській раді, облдержадміністрації, які підтримують школу та академічний ансамбль танцю «Сонечко», сприяють розвитку хореографічного мистецтва.
Скоро ювілей…Наразі «Сонечко» запрошують до Італії, Німеччини, Румунії, Франції, Польщі.
«Проте, ми все одно знаходимось під куполом війни. Наші думки зараз в Соледарі, в Бахмуті...», — додає пані Тетяна.
Попереду, за словами керівників, лише Перемога. Головне, щоб зберігся колектив, повернулися люди додому, загоїлися рани, відтанула душа… Після цього на нашу країну чекає великий поштовх вперед.
«Так буде. Ми віримо в це і чекаємо цього», — наголошують Михайло та Тетяна Гузун.
