.jpg)
20 січня в Україні вшановують захисників Донецького аеропорту. Українські воїни тримали оборону летовища впродовж 242-х днів — із 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. І вони досі на обороні України в лавах ЗСУ.
Служба зв'язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України розповіла історіяю одного з захисників ДАПу.
Іван головний сержант однієї з рот 95-ї бригади ДШВ, один із тих, кого називають «кіборгами». Хоча сам воїн не вважає, що так варто називати військових, які були в ДАПі, адже «кіборги» це механічні істоти, а вони люди з активною громадянською позицією, сміливі, сильні.
Тоді на початку війни у 2014-му чоловік брав участь в обороні аеропорту, виконував обов’язки заступника командира взводу.
«У Донецький аеропорт я потрапив в складі 90-го окремого аеромобільного батальйону, який сформували з добровольців. Два місяці підготовки й перший мій виїзд на позиції в аеропорт, - згадує Іван. - Вступив до лав ДШВ у вересні 2014 року та в ДАП поїхав у грудні».
Десантник відбув дві ротації в терміналі. Перша ротація була тиждень, а друга – з 19 по 23 січня. Вони з підрозділом мали виконувати зачистку Донецька, адже він вже був в оточені.
«На першу ротацію нас завозила, а потім і забирала 95-та бригада на БТР, ми везли з собою все, що нам було потрібно: зброя, бойові комплекти, продукти, все що допомагало нам жити та захищати територію. Хлопцям, які нас змінювали, пощастило менше, вони проходили через територію сепаратистів, їх обшукували, це було важко», - згадує Іван.
Чоловік зізнається, що до терміналів завезли багато зброї та БК, що додатково не потрібно було. Однак були ситуації, коли допомогу бійцям все ж привозили, коли забирали поранених та загиблих. В сильні морози, які сягали -25 градусів, чоловіки рятувалися спальниками, адже щоб розвести багаття потрібні були дрова, яких в аеропорті не знайти.
«Від початку заїзду в аеропорт, я був в новому терміналі, в мене були свої позиції, за які я відповідав. Сепаратисти намагалися їх штурмувати, але в їх не виходило. В останні дні в терміналі було 54 військовослужбовці, 24 з яких загинули після підриву термінала, 16 взяли в полон. І лише 14 змогло вийти. 21 січня терористи підірвали перекриття нового терміналу, серед українських військових були великі втрати», - говорить десантник.
На той час зв’язку з вищим керівництвом вже не було, приміщення, яке бійці мали охороняти, було знищене. Чоловіків врятувало те, що при відході з термінала ще було темно й вони перейшли через злітну смугу до українських військ, звідти їх вже евакуювали на техніці.
«Було важко вивозити загиблих та поранених, не завжди це вдавалося з першого разу, постійні обстріли, не давали під’їхати техніці для евакуації. Морально було важко, коли кожного дня ти втрачаєш побратимів, людей, які добровільно прийшли, які не були професійними військовими, але не злякалися і виконували завдання до останнього», - з гордістю згадує воїн.
Родина Івана не знала, що він виконує таке небезпечне задання. Чоловік сказав, що підвозить БК хлопцям, які воюють, а сам знаходиться в безпеці. Таку історію він вигадав, щоб рідні не хвилювалися за нього, зв’язок з рідними був постійний, тому вони нічого й не підозрювали. Правду сім’я дізналася, коли в Івана скінчився контракт, тоді він все їм розповів.
«Вижити на війні це випадок, - каже десантник, - Потрібно бути в край обережним та уважним. В пам’яті назавжди залишаться спогади з ДАП, про які ніколи не захочеться розповідати, Шкода хлопців, які загинули».
Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисників терміналів за стійкість, безстрашність і непереможність назвали «кіборгами».
Одна з головних перемог "кіборгів" - знищення російських спецпризначенців надсекретного підрозділу "Вимпел". У боях за ДАП цей підрозділ зазнав більше втрат, ніж за весь час існування, були й звичайні найманці, сепаратисти.
Через майже 10 років Іван знову зі зброєю в руках протистоїть окупантам.
«Коли почалося вторгнення, я без вагань вирішив іти у військо, пішов у 95-ту бригаду за своїми друзями та кумом. Служиться легше, якщо тут є свої. На жаль, мій кум, який також був в ДАП, загинув в боях під селищем Довгеньке. Я приймав участь в боях за Кам’янку, Довгеньке, там же й був поранений. Але мене це не стримало, і я повернувся в стрій на Харківську операцію, під час якої звільняли Яремівку, Студенок, Олександрівку, Коровій Яр, Шандриголове та інші населені пункти», - розповідає десантник.
Зараз чоловік на посаді головного сержанта роти, разом із побратимами метр за метром звільняє українську землю.
«Я бачу різницю в операції за ДАП та зараз, в ній брали участь тільки вмотивовані люди, це ті хлопці, що добровільно прийшли та просилися виконувати завдання, - згадує Іван. – Такі ж самі хлопці були на початку повномасштабного вторгнення, вони вправно воювали, хоча не всі були військовими».
Нагадаємо, що за офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинуло понад двісті «кіборгів».
На житомирському військовому кладовищі поховані: Олександр Атаманчук, Володимир Гнатюк, Дмитро Ільницький, Віталій Мазур, Михайло Рачок, Артур Сілко, Анатолій Стратович, Олег Черниш, Ігор Шолодько, Віталій Гасюк, Олександр Олійник.
Пам’ятаємо всіх, хто залишив життя у боях за Донецький аеропорт. Слава Героям, які повернулися живими.