Найвдаліші та продумані до дрібниць бойові операції завжди суміжні з великим ризиком. Так, під час бою один танковий екіпаж 95 бригади ДШВ у тилу ворога підірвався на протитанковій міні. Екіпаж опинився в оточені на цілу добу...
Про це розповіла Служба зв'язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України
Напередодні танковий екіпаж ефективно виконував завдання - знищив не один пункт дислокації ворога, наприклад розніс будівлю, де ховалася штурмова група росіян. Танкісти буквально рознесли на друзки дім разом із 10 окупантами! За перехватами, там ніхто не вижив.
Проте під час одного з виїздів танк потрапив у пастку – наїхав на протитанкову міную. Одна гусінь була пошкоджена, машина вже не могла рухатися.
Швидко зорієнтувавшись, десантники забрали свою зброю з танка і сховалися у найближчих хащах. Росіяни знали про підбитий танк та направив туди групу перехвату, щоб знайти наших танкістів. Усе це відбувалося в епіцентрі бою!
«Зв’язку з екіпажем не було. По перехватах чули, що начебто їх вже зловили. У якийсь момент ми вирішили написати танкістам просто в месенджер. А у відповідь отримали «++». Живі! – згадує командир 2 десантно-штурмового батальйону 95 бригада ДШВ Євгеній. – Ми одразу почали діяти та планувати як їх витягти звідти!».
За словами Євгенія, танкісти були буквально в кублі ворога, де кишіло окупантами.
Бої не вщухали, а ворог не припиняв спроб знайти живими десантників. Тому комбат вирішив виводити танкістів за допомогою дрону вночі. Проте до ночі треба було ще дожити! Танкісти зберігали повну тишу і пересувалися тільки після вибухів артилерії, щоб не видати себе шумом. Так один з танкістів отримав контузію, але не видав ні звуку.
За словами комбата, хлопців вирішили виводи через опорні пункти ворога, адже це був найкоротший та найшвидший напрямок. Шлях хлопцям прокладали артилерія бригади.
«Ми витратили хвилин 40-50, щоб просто вилізти з посадки, щоб менше було звуків. Ми хотіли вибратися до світанку. Напруга була колосальна. Ми були готові вступити в бій кожної хвилини, - розповідає командир танкового екіпажу Олексій. – …коли вже підходили до наших, підняли руки з автоматами до верху і казали, що ми свої».
«Хлопці були зарядженими позитивом! Казали, щоб дали їм нову машину, щоб знову піти в бій. Вони зрозуміли на собі, що особовий склад не був кинутий у такій критичній ситуації, і ми зробили все, щоб повернути своїх бійців!», - розповідає командир батальйону.