Нікітенко Олексій Володимирович (05.02.1985 - 26.09.2025рр)
Народився Олексій у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №20 (нині — ліцей №20). Після дев’ятого класу здобув фах маляра-штукатура, плиточника-лицювальника у Козятинському ПТУ №17 на Вінниччині. З юних років вирізнявся працьовитістю, щирістю та добрим серцем.
Виконавши свій обов’язок під час строкової служби у лавах Збройних Сил України, Олексій повернувся до мирного життя. Працював на будівельних майданчиках Житомира, Києва та за межами України, завжди залишаючись сумлінним і відповідальним працівником.
Олексій був наймолодшим із трьох братів, мав багато друзів, завжди збирав навколо себе людей своєю добротою і життєрадісністю. Любив природу, риболовлю, ліс. Дитячі літа проводив у селі в бабусі та дідуся — допомагав у всьому по господарству, ніколи не стояв осторонь чужих турбот.
Створив власну сім'ю, разом із дружиною стали батьками прекрасної дівчинки не за кров'ю, а за покликом серця. Мріяв придбати для сім’ї будинок, щоб його донечка мала затишок і щасливе дитинство.
Олексій у липні 2025 року став на захист України від російських окупантів. Вірний Військовій Присязі, він мужньо виконував бойові завдання, виявляючи хоробрість та самовідданість.
26.09.2025р. під час виконання бойового завдання Олексій Володимирович героїчно загинув, захищаючи Батьківщину.
Хохлюк Андрій Олександрович (14.12.1999 - 30.08.2023рр)
Світла, щира, талановита людина… Саме таким був Андрій Хохлюк — єдиний син своєї матусі, її гордість, опора і надія.
Народився Андрій у м. Житомирі, де й пройшли його дитячі та юнацькі роки. Навчався у ЗОШ №17(нині-ліцей №17), далі здобував освіту в Житомирському технологічному коледжі КНУБА за спеціальністю «Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва». Продовжив навчання в ДУ «Житомирська політехніка», де отримав ступінь бакалавра з автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій, а також закінчив військову кафедру, здобувши звання молодшого лейтенанта.
З дитинства Андрій був надзвичайно допитливим, мав технічний розум і творче бачення. Викладачі відзначали його як одного з найкращих студентів, який має великі ідеї та нестандартне мислення. Захоплювався баскетболом, страйкболом, комп'ютерними технологіями та робототехнікою. Самостійно монтував відео, створював ролики, серед яких — зворушливе відео з подій Революції Гідності.
Андрій мав гостре відчуття справедливості, був щирим патріотом своєї країни. Вихований, розумний, ввічливий і розсудливий — він завжди залишав по собі теплі спогади у серцях друзів і знайомих. Мріяв про родину, про дітей, яким хотів бути прикладом справжнього чоловіка і захисника.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Андрій, не вагаючись, став до лав Збройних Сил України, сказавши: “Хто, як не я, має захищати свою країну.”
Він пройшов військову підготовку за кордоном, здобув глибоку повагу серед побратимів та командирів і став командиром танкового взводу.
30.08.2023р, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Роботине, лейтенант Андрій Хохлюк героїчно загинув, до кінця залишаючись вірним присязі та своєму народу.
Лише через два роки і майже два місяці Герой повернувся на рідну землю — на щиті, у славі й пошані.
За інформацією Житомирської міської ради.