Нижник Максим Олегович (11.04.1991 – 23.01.2026 рр)
Максим народився у м. Житомирі. Його дитинство було непростим: коли йому було лише три роки, а старшому братові - чотири, вони втратили матусю. Хлопців виховував батько, тітка, допомагали рідні. Рано подорослішавши, брати навчилися бути опорою один для одного, підтримкою і родиною в повному розумінні цього слова.
Максим навчався у ЗОШ №3 (нині — ліцей №3). Згодом у ПТУ №1 здобув фах маляра, штукатура, лицювальника-плиточника. Любив спорт і екстрим, разом із братом відвідував секцію дзюдо. Був сміливим, рішучим, завжди рухався вперед і ніколи не відступав від своїх принципів.
Понад 10 років Максим працював на приватному підприємстві у Житомирі на пресувально-плиточних та тротуарних станках. Його знали як доброзичливу, чуйну людину, завжди готову прийти на допомогу. Він любив природу, тварин — собак і котів, був світлою людиною з великим серцем.
У житті Максим був справжньою опорою для своєї сім'ї — дбайливим, люблячим чоловіком і батьком.
Із початком повномасштабної війни у 2022 році добровільно став до лав Збройних Сил України. Пішов захищати Батьківщину слідом за старшим братом. Він мріяв про Перемогу, про закінчення війни, про мирне життя, в якому роститиме дітей і буде поруч із сім'єю, родиною.
Максим був мужнім Воїном, надійним побратимом. За хоробрість і відвагу нагороджений медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій» та медаллю «Захиснику України».
23 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині Максим Нижник героїчно загинув, поклавши своє життя за свободу і незалежність України.
За інформацією Житомирської міської ради.