Епопея зі звільненням Ткачука: заступник мера встиг опублікувати прощальний допис, але міськрада «відставку» не підтримала

Депутати не захотіли повертатися до розгляду питання і не підтримали звільнення заступника міського голови Житомира Дмитра Ткачука.

"Що заважало вчасно написати заяву? За декілька днів до сесії, за тиждень, вчора написати?", - запитував мер, але все ж поставив пропозицію про повернення до розгляду питання, повідомляє Житомир інфо.

Втім, її підтримали лише 6 депутатів з 30 присутніх (всього в міській раді 42 депутати).

Нагадаємо, на сесії Житомирської міської ради 31 жовтня за пропозицією мера Сергія Сухомлина з розгляду зняли питання про звільнення його заступника Дмитра Ткачука. Після цього Ткачук закликав розглянути питання та все ж написав заяву на звільнення.

Зазначимо, що Дмитро Ткачук вже встиг на своїй сторінці у соцмережі опублікувати "прощальний" допис. "Журнал Житомира" публікує текст без правок і скорочень на мові оригіналу.

 

Ми прийшли з конкретним планом дій і робили реальні справи. Попри те, що у цих стінах ми частіше чули аргументи “чому це неможливо зробити”, ми вперто і послідовно рухались вперед.

Два роки продуктивної роботи дали свої результати і місто отримало ряд конкретних рішень та досягнень, які відзначають як кращі практики по всій країні і за кордоном.

Чи все нам вдалось? Ні.
Чи допускали ми помилки? Так.

Однак ми завжди, у 100% випадків чесно і професійно робили те, що вважаємо правильним і доцільним для Житомира.

Однак, найбільшими викликами були не зовнішні перепони, а складнощі у цих стінах.

Після кадрових ротацій і в результаті неприйняття підготовлених рішень - ефективність роботи впала. Я розцінюю цей процес, як штучно створений.

Більшість задач давно потрібно було і можна було реалізувати.

Вчора у мого сина був футбольний матч. Перший матч з справжніми суперниками, який вони програли.
Син засмутився. Він старався бігати швидше і боровся відважніше, але це не допомогло - команда програла.
Це командна гра: в якій важливо щоб всі били м'яча в одному напрямку, а не в свої ворота;
командна гра в якій гравці з власної команди не повинні забирати м'яча у своїх гравців; командна гра в якій включені в процес повинні бути всі, а не спати на воротах.

Шукати причини чому чогось не сталося можна довго, але більш цікавим є питання “що далі?”

Чи змінилась стратегія?
Чи будуть реалізовані попередні плани?
Хто буде це робити?

Є нормальним передати досвід, напрацювання і контакти своєму наступнику. Це цивілізована практика. Але замість цього місяць отримую лише послання через журналістів.

Чи почнуть возити інвалідів у маршрутках, через 2 тижні, після того, як я піду?
Чи стане ТТУ прибутковим після мого звільнення?
Хто ж відремонтує у 2020 році всі дороги міста?

Покажіть мені цих відважних людей і я залюбки прийду через рік і потисну їм руки.

Про “Чи написав заяву?” - епопея останнього місяця, з якої сміється пів міста.
Я не писав ніяких заяв. На це всього одна причина.

Я не тримався за депутатський мандат і точно не тримаюсь за посадове крісло.

Вважаю, що таке питання потрібно вирішувати в діловій розмові, а не заявами з трибуни чи в коментарях ЗМІ.

Мене дійсно турбує доля проектів над яким я працював і за які є відповідальним. Мені не байдужа їх доля і подальший хід справ. Це все можна було чітко обговорити, озвучити і спокійно рухатись далі.

На жаль, цього не відбулось.

Я готовий бути ефективним там де це є потрібно і я можу бути корисним.
Якщо ж запиту на конструктивну роботу немає, тоді варто припиняти цю історію.

Для мене ця посада це був інструмент, який давав можливість робити реальні справи.
Якщо ж цей інструмент поламаний, або його вимкнули з розетки, то це вже не ефективно.

Мені не цікаво поважно сидіти в кабінеті, надувати щоки ходячи по коридору і роздавати коментарі. Це не мій стиль.

В країні, як і в нашому місті, ще дуже багато проблем і мало тих, хто готовий чесно і віддано працювати над їх вирішенням.

Тому планую не втрачати часу і зайнятися реальними справами.