У час, коли інформаційний простір переповнений тривогою, люди шукають віддушини у спокійних та життєствердних заняттях. Дехто знаходить розраду у творчості, хтось – у спорті, а дехто – у вирощуванні рослин. Три житомирські журналістки – Ірина, Юлія та Ванда розповіли, як прийшли до такого заняття.
Ірина Чириця, журналістка «Укрінформу»: спосіб не збожеволіти від новин
Досвід вирощування рослин у мене є з дитинства, адже займалася цим разом і з батьками на їхній земельній ділянці. А от у моїй квартирі квіти і зелень з’явилися не так давно. Зараз їх вирощування – моє маленьке хобі і одночасно терапія.
Вазонів у моїй квартирі суттєво побільшало наприкінці 2022 року, коли я почала шукати спосіб, який дозволяє не збожеволіти від новин і водночас додаватиме сил, аби продовжувати їх писати. Спочатку купувала квіти в бабусь на ринку, а потім почала приносити від них вазони додому. Я прихильниця невибагливих рослин, тому у мене ростуть здебільшого квітуча пеларгонія, ароматна кімнатна меліса і калатея, яка любить тінь.
Потім серед зими захотілося поекспериментувати, тому вирішила посіяти трохи зелені. Так на моїх підвіконнях виросли салат, базилік і петрушка. Зі свого досвіду скажу, що все ж краще купувати спеціальне насіння для вирощування в кімнатних умовах. Його легко знайти в насіннєвих магазинах. Оскільки те, що призначене для відкритого ґрунту, не завжди адекватно реагує квартирний комфорт.
Коли зібрала зелень, вирішила спробувати посіяти квіти. Ідеальними тут будуть низькорослі сорти чорнобривців, аромат яких дуже люблю. До речі, вони у мене виросли з насіння, яке на своїх клумбах зібрала мама. Айстри теж дуже ніжно розквітли, але високими не виросли.
У лютому, коли, за вікном ще лежав сніг, у мене цвіли тюльпани. То був мій перший експеримент із цими квітами, коли восени купила кілька їхніх цибулинок задля цікавості, і він виявився напрочуд вдалим. Минулого тижня вже посадила тюльпани і поставила їх на пророщування, щоб через кілька місяців вони нагадали мені про весну.
Дуже сподіваюся, що наступного року мій скромний садово-городній сезон знову відкриють тюльпани, а далі будуть салат і ще якась зелень, а після неї, звісно, чорнобривці.
Юлія Демусь, журналістка «Times.zt»: інтуїтивне фермерство і гарбузи для реклами
Спочатку була рубрика #вдома на позначення фото і текстових дописів у соцмережах, які я робила коли приїздила до батьків у село. Через 5 років я виростила свої перші декоративні гарбузи на продаж і назва рубрики автоматично стала свого роду брендом. Щоправда, я додала ще #моя_гарбузова_історія. Точніше, поки що гарбузова історія, бо не знаю точно, куди мене приведе моє інтуїтивне, як я його називаю сама, фермерство.
Мені цікаво вирощувати різні рослини — не задля врожаю, прибутку, а просто розуміти, як сходить, зростає, цвіте, плодоносить і зріє. Деякою мірою це є натхненням і можливістю перезавантажитися, набратися сил в тих умовах, в яких ми живемо.
Мій вплив на рослини мінімальний — визначитися із насінням, посіяти, поливати, полоти від бурʼянів. В літню пору є можливість бути в селі більше, тому всі роботи по догляду за рослинами на мені, але коли відсутня, маю двох асистентів (мама і тато), які діляться зі мною у розмові телефоном чи скидають фото новин з городу.
Кілька років тому все починалося зі спроби виростити з насіння спаржу (аспарагус). Вона виявилася вдалою, тому цьогоріч висіяла ще трохи. З нового — бамія, люфа, батат, артишок, боби, нут, арахіс, чуфа, декоративні огірки, декоративна кукурудза, гладіолуси, але це буквально по кілька рослин, а от декоративних гарбуз — більше 10 сортів. Спершу хвилювалася, чи зійдуть, потім чи відповідає насіння заявленим сортам, далі були негода і град, які завдали суттєвої шкоди рослинам, але попри все — на осінь мала свій перший урожай декоративних гарбуз і ділилася цією красою з іншими.
Мій досвід роботи на землі чи в журналістиці значно більший, ніж у просуванні і продажу певних продуктів, точніше такий взагалі відсутній, але я намагалася робити як відчуваю — щось знімати, постити, втілювати якісь цікаві ідеї, писати з гумором. Тут пощастило, що певне розуміння є хоча б у якому напрямку рухатися, але у процесі ще більше стала захоплюватися молодими фермерами, майстрами, які між тим, щоб зробити щось гарне, виростити смачне і корисне, мають ще й самостійно поєднувати у собі функції фотографа, відеографа, SMM, приймати замовлення, консультувати, відправляти посилки.
Коли стало остаточно зрозуміло, що гарбузам в цьому сезоні бути, я зробила кілька фото і запропонувала волонтерам на розіграш за донат для ЗСУ гарбузовий бокс. Крім цього, вже після того як доставила останні гарбузові замовлення, частину прибутку переказала на рахунки волонтерів, які тривалий час допомагають ЗСУ — про когось я писала статті, з кимось співпрацювала ще у період своєї активної волонтерської діяльності до 2018 року. Для себе це вважаю правильним рішенням, бо завдяки військовим можу залишатися на своїй землі та вирощувати тут різні культури.
Активний період продажу декоративних гарбузів припав на жовтень, хоча перші замовлення отримувати почала ще на початку вересня. У Житомирі переважно зверталися різні заклади, які обирали гарбузи для осіннього декору, хтось обирав до оформлення фотостудії, фотосесії, святкових чи тематичних подій (свято осені або гарбуза в дитячих садках і центрах розвитку, весілля, дні народження, майстер-класи, благодійні заходи). Кілька замовлень відправила в інші міста поштою. Мої гарбузи знімали для фотостоків, реклами чаю «Мономах», реклами декоративних рослин, авторських прикрас, їх малювали юні художники та учасники скетчинг-клубу, розігрували у боксах з свічками бренду «Будь добрим», дарували одне одному.
Насправді особливе задоволення було отримувати фотозвіти від замовників, адже я звикла бачити гарбузи на городі чи у коробках при пакуванні, а таким чином вони отримували нове життя та окрему історію — щоразу абсолютно різну.
Важливо, що декоративні гарбузи зберігаються кілька місяців (деякі сорти 3-4, а інші — до весни і довше), тому я рекомендую купувати їх на початку осені, а не затягувати аж на кінець жовтня, бо так ви маєте більше часу милуватися ними і можна збільшити способи використання (прикрасити оселю, взяти на сімейну фотосесію, розмалювати під час майстер-класу, на Хелловін вирізати), а ще деякі сорти декоративних можна вживати в їжу (запекти з приправами, зробити пиріг, кашу).
Гарбузи наша родина вирощувала завжди. Спочатку були звичайні, останнім часом — голонасінні. Ще з дитинства мама садила на городі кукурудзу на попкорн, тож я так само цього року трохи збільшила об'єми і, крім гарбуз декоративних, пропонувала до замовлення голонасінні зернята і зерна кукурудзи для попкорну, чуфу.
Маю основну роботу, тож вирощування культур — це однозначно хобі. Працювати на землі подобалося завжди, була перерва на багато років через переїзд у місто, але з початком повномасштабної війни більше часу проводила в селі і допомагала батькам на городі. Навесні 2024-го вони мені видали частинку городу, де я й наважилася висадити різні рослини у якості експерименту, а результатом ділилася на сторінках в соцмережах і на сайті, де працюю журналісткою.
Я б вирощувала квіти, бо це максимально красиво, але для них потрібен більший догляд, а часу на це маю не так багато, тож декоративні гарбузи — як альтернатива, яку обрала саме за естетичну складову: кожна гарбузка неповторна, навіть в межах одного сорту двох подібних не знайти.
Ванда Вітковська, журналістка «Журнал Житомира»: шматок землі став терапією
Я росла в селі і з дитинства вирощування городини було звичним «дозвіллям». Так вже повелось, що з бабусею та дідусем ми обробляли майже 60 соток землі. Вирощували стандартні культури, сортували, зберігали, окремо робили запаси на насіння. Увесь борщовий овочевий набір у нас був свій постійно. Не пам'ятаю навіть, щоб доводилось купувати овочі. Було завжди все своє: картопля, морква, буряк, капуста, часник, цибуля, огірки, помідори, кабачки.
Вперше я купувала в своєму житті картоплю вже дорослою, коли вчилась в університеті в Житомирі. Це було так дивно, такі враження — як це можна купувати, якщо вдома можна посадити.
Мій особистий і усвідомлений досвід городництва почався кілька років тому, коли купили свій будинок. Спочатку займалася садом — вирощую свої яблука, виноград, сливи венгерки, черешню та вишні. Ми ведемо довготривалий ремонт будинку і, щоб не пропадали і не заростали кілька соток землі біля будинку, вирішила їх з користю використати. Надій не плекала особливих, бо то був сінокіс і не оброблена земля, в нас її називають «новина».
Переорали на зиму, посіяла гірчицю, а на весні розпочала засаджувати різними культурами, які підібрала для цієї землі. Адже це головне, знати для якої землі, що підходить, як удобрювати.
Найкращим рішенням було експериментувати. Тому все садила по кілька рядків: картопля різних сортів, морква, огірки, солодкий перець, помідори, капуста, кукурудза (солодка), спаржева квасоля, цибуля, салат, зелень, рукола, шпинат, спеції та прянощі (естрагон, душниця, м'ята, базилік, шавлія, ехінацея, лаванда).
Але найбільший акцент був на гарбузах — від маленьких декоративних, до солодких та гігантських. Також були дині, кавуни, цукіні. Гарбузові, до речі, були найкращим рішенням.
Для мене це не комерційна історія. Хіба що економія і запас на зиму — адже окрім запасів картоплі, моркви, цибулі, зробила багато заготовок і заморозки. Городиною завжди ділюсь з рідними, друзями і колегами. Цьогоріч мої гарбузки зацікавили кав'ярню, студію флористики. Звертались, щоб купити, але я подарувала. Також один набір гарбуз відправився в дитячий садочок, а також досі є декором в квартирі.
Цей шматок землі став для мене терапією. Я приїздила на вихідні з міста і тут наче відпочивала. Не знаю чи це старість, коли тягне до землі, але дійсно дуже дієво для душі. Грядочки затягують, а також тут не діє бажання «хочу-не хочу». Це циклічність та прогресія вкладених сил. Зробила вже запаси насіння на наступний сезон.
А ще для мене це творчий процес для власного блогу про село і город.