Продовжуємо розповіді про минуле Житомира. У забуття, забудову, перебудову та банальне зникнення пішло багато цікавих місць нашого міста. Не менш сумна доля спіткала Старообрядницьке Пилипонівське кладовище, яке стало забутим, захаращеним та поглинуте сміттям й діяльністю вандалів.
Нещадавніми фото вигляду кладовища поділилася в Facebook житомирянка Олена Новицька.
Фото: Олена Новицька, березень 2025 рік
Обговорення стану кладовища дійшло до міської ради, а також відділу екології, передає Суспільне.
Начальниця відділу екології Житомирської міської ради Поліна Марушевська повідомила, що питання засмічення Пилипонівського кладовища винесуть на розгляд комісії, засідання якої відбудеться наступного тижня.
"Це кладовище не перебуває на балансі спецкомбінату, тому питання буде розглянуто комісією з безхазяйного майна. Ми вирішимо, чи надавати доручення одному з комунальних підприємств. Остаточне рішення щодо прибирання та фінансування робіт з місцевого бюджету ухвалимо після комісійного розгляду", — пояснила Поліна Марушевська.
Фото: Олена Новицька, березень 2025 рік
За словами начальника міського управління комунального господарства Олександра Марцуна, питанням Пилипонівського кладовища має зайнятися відділ збереження архітектурно-культурної спадщини при департаменті архітектури.
"Фахівці повинні ретельно вивчити, наскільки ці поховання, про які свого часу піднімав краєзнавець Мокрицький, є важливими для історії міста. Від цього залежатиме подальше рішення — чи переносити їх, чи залишати. Це територія міста, і в межах благоустрою там необхідно навести порядок", —сказав Олександр Марцун.
Фото: Олена Новицька, березень 2025 рік
Що відомо про дослідження занедбаного кладовища
Вік кладовища на сьогодні становить майже 170 років. Встановлена дата найстарішого поховання на цьому кладовищі 1858 рік.
Наприкінці квітня 2020 року на сайті Житомирського обласного краєзнавчого музею була опублікована стаття старшого наукового співробітника відділу досліджень музею Олександра Тарабукіна під назвою «Спаплюжена пам'ять».
"Під час польових досліджень 2004, 2011 та 2013 рр. нам вдалося відшукати 164 могили. Лише 53 з них увінчані надмогильними пам'ятниками, виготовлені із граніту, лабрадориту, бетону та заліза. Багато пам'ятників було зруйновано та пошкоджено, чимало їх повалено з могил на землю, окремі покриті сміттям та землею чи скинуті у могильні ями. Серед них лише на 46 позначені персональні дані, дати життя і смерті небіжчиків. В семи випадках на пам'ятниках вдалося прочитати лише прізвища, а дати затерті або пошкоджені. У двох випадках зазначені лише дати. На інших нічого не збереглося або написи затерті та їх неможливо прочитати. Окремі пам'ятники перевернуті написами до землі, вони важкі і підняти їх без спеціального обладнання нині неможливо. Сто одинадцять могил безіменні, в їх числі земляні насипи, цегляні квітники або металеві хрести, іноді з табличками, написи на яких не збереглися. За написами на пам'ятниках та архівними матеріалами нам вдалося дізнатися, що тут були поховані представники родин Бестужевих, Варварових, Грекових, Дмитрієвих, Руденкових, Перогових, Кузьменків, Сіваєвих, Соловйових, Тарабукіних, Фірсових, Хабатілових, Шилкіних та іншіх. Деякі нащадки окремих із них і досі проживають у місті. Цікаво, що на кладовищі були поховані не лише мешканці Житомира", - розповідає науковець.
На думку автора, руйнування пам'яток означає свідоме нищення і, на жаль безповоротну втрату сторінок багатовікового літопису.
Фото: Олександр Тарабукін, квітень 2020 рік
Раніше Журнал Житомира писав Засипали двома метрами землі та побудували ПТУ: як у Житомирі забудовували кладовище.