Складно повірити у те, що на місці сучасного майдану Корольова, центру міста, колись протікала маленька річечка, що була оточена приміськими садами. У 18 столітті майдан був лише передмістям, що можна легко перевірити, поглянувши на карту Житомира 1781 року.
Майдан був лише багнистим передмістям
Історик-краєзнавець Георгій Мокрицький в своїй книзі «Майдан Рад на карті Житомира» пише, що у 1781 році міщани селились здебільшого вздовж основних доріг, що вели від замку до найбільших місцевих сіл та інших міст. Селились містяни і на території вздовж річки Рудавки та безіменного струмка, що починався біля нинішнього універмагу та впадав у Камʼянку біля сучасного Чуднівського мосту.
На місці майдану Корольова (Рад) місто закінчувалось. Між вулицями, які ми зараз називаємо Бердичівська та Київська розташовувався великий сад бернардинів. Він простягався від костелу на розі Київської і Театральної на схід. Далі знаходилась межа (зараз там розташовується вулиця Михайлівська), а далі сад сестер милосердя Шаріток, що вів аж до сучасної вулиці Івана Кочерги.
Передмістя на мапі розташувалось у такому собі трикутнику, що на півночі обмежувався шляхом на Станишівку (Бердичівська), на заході — вулицею, що вела до Тетерева (нині Чуднівська), а на півдні — тим сами струмком, що протікав паралельно Малій Бердичівській. Там через 160 років і зародився майдан Рад.
Місцевість сучасного майдану Корольова у 1781 році була доволі багнистою, наслідки чого й досі відчувають на собі деякі будівлі.
Фото: Житомир 1781, «Майдан Рад на карті Житомира» Георгія Мокрицького
Фото: гіпотетична траса Станишівської дороги до замку через передмістя, «Майдан Рад на карті Житомира» Георгія Мокрицького
Ворота міської варти
На плані Житомира 1781 року на місці вигину вулиці Великої Бердичівської можна побачити садибу № 409 Мартина Куликовського. Там пізніше зробили поворот.
«Якщо глянути на карту Житомира, то подібну ситуація ми помітимо і на інших «вхідних» вулицях міста: поперек них стоять невеличкі будиночки. Прямо посеред дороги! То ж чи не були вони колись, у середньовіччя вартовими будинками, в яких митники стягували плату за вʼїзд до міста? Якщо так, то нинішній майдан Рад є давньою південно-східною брамою Житомирі», — зазначає історик Георгій Мокрицький у своїй праці «Майдан Рад на карті Житомира».
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
На місці будівлі облдержадміністрації у 1781 році розташовувався будинок №98 «город Павла Пржилаки, на який має право од житомирського старости, вельможа Адамович, коморник земський житомирський».
Згодом на цьому місці побудували театр, в якому побував Олександр І та граф Аракчєв, згодом там проводили обком КПУ, а вже потім побудували будинок ОДА.
Поруч розташована садиба №100 також належала старості житомирському, яким був фаворит Павла І, один з найбагатших людей Волині та власник розкішного замку у Романові, граф Іллінський. На території садиби знаходився «дворик з пляцом і городом Лукаша Саноцького».
Будинок №108 — ще одна садиба, що розтушовувалась на місці нинішнього майдану Корольова. Він належав людині із цікавою професією «геометр», Каземірові Даховському. Це був міський кресляр, землемір й, вірогідно, архітектор. Георгій Мокрицький стверджує, що цей чоловік був одним з перших планувальників міста.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Перший генплан виявився невдалим
«У 1810-х зʼявився план, на якому поперек і по діагоналі вже існуючих кварталів були намальовані нові фантастичні вулиці, які різали все немилосердно по-живому», — зазначає Мокрицький.
Раціональним рішенням, на його думку, було лише створення на місці майдану Рад найбільш насиченого перехрестя, від якого у всіх напрямках розходилися промені вулиці.
На плані видно, що на місці сучасного майдану Корольова повинен був розташуватися зіркоподібний транспортний вузол з нових вулиць: продовження Михайлівської з виходом на Пушкінську і далі на ріг сучасного Старого бульвару і вулиці Фещенка-Чопівського з утворенням там нового майдану; Київська-Михайлівська-майдан Корольова- Новий Бульвар-Старий бульвар-річка Тетерів.
Нова вулиця повинна була розділити перехрестя з півночі на південь від сучасної Небесної Сотні і Київської до рогу Пушкінської та Миколи Лисенка.
Через «фантастичність» плану його так і не втілили в реальність. Наступний генплан 1827 року мав радіально-кільцеву структуру вулиць. З нею необхідність створення нового центру-дублера майдану Соборного, як у попередньому випадку, зникла.
Вулиці Житомира повинні були утворити своєрідну «павутину» лише з одним центром, основними вулицями-радіусами та другорядними напівкруглими вулицями-хордами.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Перший міський театр
Протягом 19 століття майдан поступово забудовувався і першою важливою спорудою стало приміщення міського театру. Деревʼяний театр був виконаний у формі літери «L» та вміщував 350 глядачів, мав власну трупу.
«У 1830-х роках його антрепренером був відомий український актор і режисер А. Змієвський, який, зокрема, написав пʼєсу «Чумак і чародій», що з успіхом йшла в Житомирі і інших містах України. 3 1838 року в театрі працювала польська трупа А. Шітнера. В театрі гастролювала трупа І. Штейна, в якій починали свій творчий шлях М. Щепкін, К. Соляник; харківська трупа, у виконанні якої житомиряни побачили "Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка. Трупа Левковського показувала тутшекспірівські трагедії «Гамлет» та «Отело», комедії Гальдоні, Мольєра. Тут, за уточненими даними, виступав з концертом знаменитий Ференц Ліст», — розповідає Георгій Мокрицький.
У другій половині 19 століття театр було розібрано через аварійний стан.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Будинок барона де Шодуара
На місці театру та замість одноповерхових особняків по Великій Бердичівській почали споруджувати 2-4-поверхові цегляні будинки, частина з яких збереглась до сьогодні. На місці внутрішнього повороту Бердичівської, де колись знаходився театр, звели розкішний чотириповерховий доходний будинок, який належав баронові Шодуару.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
«В будинку І. М. Шодуара, експроприйованому після революції, працював Волинський землемірний технікум. Потім - окружком, обком КП(б)У. Під час Великої Вітчизняної війни будинок сильно постраждав і був розібраний. Саме ця обставина і продиктувала архітекторам подальші дії: не забудовувати звільнений майданчик, а утворити між Малою Бердичівською і Великою Бердичівською вулицями новий майдан», — йдеться у книзі Георгія Мокрицького.
На старих знімках можна побачити, як виглядали залишки величного шодуарівського будинку. На його місці за проєктом архітектора Гіренка у 1956 році було завершено будівництво споруди, що була розташована перпендикулярно вулиці Великій Бердичівській та веде сьогодні до ОДА.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Саме в цій історичній споруді колись працював російський філософ Бєрдяєв, який гадав, що «русская ідєя» приведе світ до Царства Христа, де пануватиме вищий Порядок. Комунізм та сталінізм йому вбачався історичним етапом здійснення цього...На щастя, сьогодні у цій будівлі розташовується Управління Державної служби якості освіти у Житомирській області.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Архієрейське подвірʼя
Ансамбль майдану доповнював комплекс Архієрейського подвірʼя, який складався із симетрично розміщених двоповерхових флігелів у неоскласичному стилі та Хрестової церкви. Після революції ця споруда була сильно спотворена: куполи та хрести зняли, а комплекс зайняла одна з частин житомирського гарнізону.
У 1923-66 роках церква належала общині Української автокефальної православної церкви. Одним із її керівників був відомий поет та перекладач Борис Тен. Членами общини були знані в місті родини та культурні діячі: Гайдаї, Ненадкевичі, Кудрицькі, етнограф Кравченко.
У роки Української визвольної революції в одному з флігелів працювала редакція газети комуністів-боротьбистів «Громадянин», редактором якої був відомий політичний, культурний і громадський діяч Левко Ковалів.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
На місці давнього струмка
До сьогодні збереглася ще одна визначна споруда, яка колись була будинком №10. Сьогодні це міський Центр дитячої творчості, а два століття назад тут розташовувалась губернська пошта.
У Житомирському архіві є документи, які засвідчують, що у 19 столітті ділянку землі викупив місцевий купець Перельцвайг, який у 1857 році побудував двоповерховий будинок. Він здавав його в оренду, зокрема губернській пошті.
У 1875 році його викупили для Маріїнської жіночої гімназії за 29 тисяч рублів. Будинок стояв буквально на руслі того самого старого струмка, що викликало чимало проблем. Підлога будівлі осіла, двері стукали та дрижали, а зі стелі падала штукатурка. Приміщення було сирим, тому класи розташовували лише на другому поверсі. Ці клопоти, за словами Мокрицького, має будинок дитячої творчості і нині.
У 1899 році до приміщення прибудували новий корпус на більш високому фундаменті. Обʼєднуючись зі старим комплексом, споруда формує увесь східний бік нинішнього майдану Корольова.
Фото: ctdim.zt.ua
В тому ж 1899 році повз гімназію почали курсувати трамваї: як по Великій, так і по Малій Бердичівській. Рух трамвая по вулиці Бердичівській припинився у 1958 році. Її заасфальтували, а на маршрут у 1964 році пустили тролейбус.
У стінах жіночої гімназії навчались: співачка Зоя Гайдай, поетеса Вероніка Морозівна, сестри Лесі Українки Ніна та Ольга Косач, легендарна Ганна Пустовойтова, мати піаніста Святослава Ріхтера Ганна Москальова. Тут же, у квартирі житомирського мецената Костянтина Роше, мешкав талановитий поет Саша Чорний.
Фото: suspilne.media
Гімназія функціонувала до літа 1919 року, коли більшовики влаштували в ньому медсанчастину 44-ї дивізії. Саме тут 19 серпня 1919 року від отруєння сулемою (а не на полі бою від поранення) помер більшовицький військових ватажок Василь Боженко.
Далі будівлю займали партпрофкурси, школа №15, школа-інтернат, Корольовський райвиконком та райком КПУ. У 1981 році на території було відкрито Центр дитячої творчості.
У 80-х роках минулого століття було проведено капітальний ремонт фасаду будівлі. «Модна» теразитова штукатурка приховала тонкі архітектурні деталі. Цоколь будівлі «прикрасили» колотими шматками камʼяних плит, що зробило приміщення більш сірим та простим.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Будинок з аркою
Сучасна прибудова облдержадміністрації поєднується з основним приміщенням аркою. Цегляна поштукатурена арка колись займала місце кінотеатру “Жовтень” та вела до “скверу пенсіонерів”, як його називали місцеві мешканці. Наразі на місці скверу розташувався Новий Бульвар.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Кінотеатр «Жовтень» було побудовано у 1966 році. На думку архітекторів, його початковий вигляд був поганим, отож у 1980-х роках спеціалісти взялись виправляти ситуацію. З обох боків будівлі розташували симетричні крила, що надали їй пластичності. Фасад зробили більш живим та динамічним.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
«Так, протягом 1965-1982 років остаточно сформувався південно-західний бік майдану Рад. Він має багатопланову забудову, яка підкреслює відчуття перспективи, простору. Два протилежних боки майдану - північно-західний та північний утворюються суцільною рядовою забудовою, що немов стискує майдан, обіймаючи його камінними рукавами. Тим ще більш цінна і важлива південнат»розрядка" у забудові. Тут майдан дуже повільно і природньо, немов лісова галявина у нетрі, переходить у Новий бульвар, що веде далі до Старого бульвару. Перед очима відкривається панорама на сучасну висотну будівлю з елементами конструктивізму в архітектурі - "Промінвестбанку", модерністську споруду "Житомиренерго" Ta тепер непереконливу і пригнічену поруч з ними колись першу в Житомирі 9-поверхівку на Пушкінській. Це і є пішохідна вісь, що веде нас до мальовничого парку на берегах Тетерева…» — описує Георгій Мокрицький.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Будівля міської ради
На розі майдану та Михайлівської розташувалась історична будівля, яка була споруджена у 1900 році за 100 тисяч рублів для так званого Товариства Взаємного кредиту. Перші поверхи займали численні магазини. Інші приміщення орендували різні організації, в тому числі класи російського музичного товариства, в яких навчався та викладав український композитор Михайло Скорульський.
У залі будинку проводили концерти. У 1920-х роках там діяв Другий театр, що носив імʼя Манцева (шефа українського ГПУ). Там же виступала відома Житомирська муніципальна хорова капела «Орея».
У 30-х роках перший поверх лівого ризіліту будинку зайняв Центральний універмаг. Правий ризаліт і другий поверх звично займали різні організації. Будинок дуже постраждав у часи Другої Світової. Після цього його реконструювали, перепланували та добудували третій поверх.Будівля набула більшої суворості. З того часу її зайняли міськвиконком та міська рада.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
На фасаді цієї будівлі у 1990 році одним з перших в Україні замайорів синьо-жовтий прапор. Міський годинник на будівлі було встановлено у 1973 році. Його виготовило місцеве підприємство «Електровимірювач». До 1988 року кожну годину годинник відтворював уривок «Пісні про Житомир», а у 1989 році мелодію змінили на відомий сьогодні куплет з пісні І. Сльоти «А льон цвіте».
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Фото: ЖМР
Встановлення памʼятника Сергію Корольову
Житомирська ОДА мала прибудову, яку місцеві називали «утюг», адже вона недоречно “визирала” на майдан. Там розміщувався магазин шкільного приладдя, аптека та столова. У 1970 році було прийняте рішення про спорудження на майдані Рад памʼятника академіку Сергію Корольову. Будівля була приречена на знесення, проте це зробили не одразу.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Офіційне відкриття памʼятника відбулось 29 квітня 1971 року. На урочистий захід прибули академік АН УРСР Юрій Митропольський, мати Сергія Корольова — Марія Баланіна, його донька — Наталія та космонавт Євген Хрунов.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Лише через два роки триповерховий «утюг» було знесено, що звільнило багато простору та відкрило вид на величний памʼятник.
«Памʼятаю, як повільно, хитаючись, немов чинячи спротив байдужій військовій техніці, стіни дрижали і обсипали довкілля штукатуркою, а потім враз із страшенним гуркотом обвалювалися, піднімаючи над майданом хмарини їдкого пилу, в якому безслідно зникало й саме його минуле... Кажуть, що з оголених підвалів цього будинку відкрилися підземні ходи...
Багато житомирян спостерігали тоді за смертю цього велетня і водночас - за народженням майдану. І шкода будинку, і ні. З ним пішло у небуття вчорашнє, і відтоді майдан став справжнім майданом. Став таким, яким його сьогодні знає кожний житомирянин - найошатнішим, най-пристижнішим в місті. Недарма ж саме панорамний фотознімок майдану Рад автор цієї книжки вмістив на обкладинку кольорового сувенірного фотоальбому "Житомир", як символ і одне з найпривабливіших місць нашого древнього міста над Тетеревом», — розповідає у своїй книзі Георгій Мокрицький.
Фото: «Майдан Рад на карті Житомира»
Сьогодення майдану
Після здобуття Незалежності на майдані Корольова у Житомирі проводили різноманітні заходи та святкування. З 2008 року на майдані стали відзначати Новий рік, встановлюючи ялинку навпроти памʼятника легендарному конструктору та облаштовуючи навколо неї ярмарки зі смаколиками, розвагами та теплими напоями.
Фото: izhytomyryanyn.com
У 2014 році на майдані розгортались події Революції Гідності. На майдан приходила молодь, яка підтримувала вступ України до ЄС, а згодом і революцію проти побиття та розстрілу студентів на майдані Незалежності у Києві.
Того ж року навпроти ОДА було встановлено памʼятну дошку розстріляним Героям Революції Гідності, а у 2016 році біля фасаду ОДА встановили памʼятник Героям Небесної Сотні та учасникам Майдану під назвою “Герої не вмирають”. Він символізує майбутнє, яке створюється чистими світлими людьми.
Фото: Житомирська ОДА
Фото: соціальні мережі
Фото: zhytomyr-future.com.ua
До повномасштабного вторгнення росії на майдані Корольова проводили різноманітні заходи, святкування, відзначали ювілеї та важливі для міста дати. Також проводили і вшанування памʼяті важливих для Житомира постатей, загиблих Героїв Майдану та воїнів, які стали на захист України.
Фото: court.gov.ua
Фото: Національна поліція
Фото: УНІАН
Звичайно, майдан служив і служить місцем висловлення громадської думки. Волелюбні житомиряни проводять тут мітинги та флешмоби, щоб їх думку почули якомога більше людей, адміністрація міста та влада країни. Останньою такою подією став мітинг проти укладання бруківки та побудови скверів під час війни.
Фото: соціальні мережі
Фото: Житомир Online
Фото: Журнал Житомира