Сьогодні, 23 серпня, українці традиційно відзначають День Державного прапора. Це свято набуло нового значення та сенсу. Синьо-жовті кольори майорять на головних площах світу, український прапор став символом боротьби, який викликає високу шану партнерів та шалений страх ворогів.
Історик Олександр Алфьоров розповів про виникнення синьо-жовтого прапора, значення кольорів та історію його становлення.
«За часів існування української середньовічної держави, яка має назву Київська Русь, прапори переважно мали червоний колір, тому що у мілітарних культур він переважав», — каже історик.
Окрім цього, червоний колір був доступніший, оскільки його було легко добути.
Популярними у ті часи на наших землях були і інші кольори: зелений, жовтий, синій. Проте, в 10-12 столітті ще не використовували поєднання синього та жовтого кольорів.
Коли вперше поєднали синій та жовтий колір
У 50-х роках 13 століття можна вперше побачити поєднання на прапорі синього та жовтого кольору. На той час сформувалось Королівство Русь, яким правив король Данило Романович.
«У короля Данила Романовича були прийняті два державні герби (у контексті нашого розуміння) — золотий лев на синьому тлі та золотий двоголовий орел на синьому тлі. Коли його військо кудись прямувало, попереду вони тривали корогви з цими гербами», — розповідає Олександр Алфьоров.
Фото: Вікіпедія
Основою для прапора, за словами історика, стали кольори герба короля — синій та жовтий. Вперше військо використовує прапори з цими барвами у 13 сторіччі, проте в ті часи ще не було встановлено чіткого розташування кольорів (жовтий над синім чи синій над жовтим).
Тривалі дискусії про розташування кольорів на державному прапорі
«На картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» можна побачити у руках персонажів два згорнутих прапори і один з них синьо-жовтий», — наголошує історик.
Фото: nas.gov.ua
Олександр Алфьоров розповідає, що 25 червня 1848 року під час так званої «Весни народів» на Львівській ратуші вивісили синьо-жовтий прапор (золотий лев на синьому тлі) як символ Королівства Русі.
Саме тоді і було вирішено, що національний прапор українців в межах Австро-Угорської імперії буде синьо-жовтий.
«Яків Головацький, одна із найвидатніших особистостей 19 сторіччя, описує, що синій колір означає небо, а золотий — «колір зірниці на небі, яка є дороговказом до майбутнього»», — підкреслює Алфьоров.
У тому ж 1848 році поширюється назва «жовто-блакитний прапор», адже за правилами німецької геральдики прапор повинен читатися саме з фігури — лева. Таким чином згори повинен був знаходитись жовтий колір.
Протистояння синьо-жовтого прапора більшовицькій пропаганді
У 1905 році на території російської імперії під час першої російської революції було піднято синьо-жовтий прапор.
У 20 ст. Українська Народна Республіка, потім Українська Держава Павла Скоропадського, приймає у своїх законах, що національний прапор — синьо-жовтий.
Олександр Алфьоров наголошує, що розповіді про жовто-синій прапор Павла Скоропадського — брехня і маніпуляція, бо такого не було.
«Єдині в кого був жовто-синій прапор — це Українська Народна Республіка Рад. На той час це були утворення схожі на сучасні ЛНР/ДНР. Саме вони використовували червоно-жовто-блакитний прапор. 19 травня 1917 це було використано вперше на одній з робітничих маніпуляцій. Саме «більшовички» використовували жовто-сині прапори», — наголошує історик.
15 березня 1939 року було державним прапором Карпатської України було проголошено синьо-жовтий.
30 червня 1941 року проголошують Українську Державу і її прапор — синьо-жовтий.
«Справді, на той час мельниківці користувались жовто-синім прапором, а бандерівці — синьо-жовтим, і революційність другого руху надала більшої популярності синьо-жовтому прапору», — каже Олександр Алфьоров.
Фото: tyzhden.ua
Суперечка остаточно була вирішена 27 червня 1949 року, коли Українська національна рада в еміграції проголосила, що вибір розташування барв прапора буде зроблено під час встановлення незалежності України, а до того часу єдиним стандартом є синьо-жовтий.
Власне такий прапор і було піднято над Стрийською міською радою 12 березня 1990 року.
Житомир став четвертим містом, у якому підняли український прапор над міською радою.
24 серпня 1991 року в сесійну залу Верховної Ради було внесено величезний синьо-жовтий прапор, що стало неймовірно емоційною історичною подією.
28 січня 1992 року постановою ВР України синьо-жовтий прапор було затверджено як прапор України. У 1996 році це рішення внесли до Конституції.
Підняття синьо-жовтого прапора над Житомиром: з перших вуст
Житомирянин та ексдепутат Святослав Васильчук розповів про історичне підняття прапора над будівлею Житомирської міської ради.
13 червня 1990 року о 23:00 синьо-жовтий прапор замайорів над Житомиром. Напередодні Святослав Васильчук та інші учасники Народного Руху України звернулись до міської ради із проханням підняти український прапор над головною будівлею міста. Ідею підтримала лише половина депутатів.
«Ми подали звернення від Руху і делегацією прийшли до міського голови. Я йому сказав, що настала пора узаконити нашу національну символіку, тоді вона так називалася, над будівлею міської ради. Він відповів: "Хлопці – ви сміливі дуже, але якщо є така пропозиція, то я – за», — розповідає Святослав Васильчук.
Фото: Суспільне
Ввечері 13 червня близько 10 людей відправились встановлювати прапор.
«Я формую гурт людей. Для того, щоб прапор поставити, треба було флагшток десь взяти. На заводі верстатів-автоматів нам щоглу-тризуба жовтого латунного виготовили. Ми через горище вийшли наверх. І вирішили ми так, що той офіційний державний прапор на той час УРСР чіпати не будемо, а поруч встановимо синьо-жовтий прапор», — ділиться Святослав Васильчук.
Фото: Суспільне
Дату 13 червня було обрано через те, що наступного дня проходила сесія обласної ради.
«14 червня збиралася сесія обласної ради, в якій 98% були комуністи. Ми хотіли побачити, якою буде реакція. І вранці йдуть депутати, більшість із них розмовляли російською мовою, і кажуть: "Подивіться, де вони цей бандерівський прапор повісили, да що це таке, де ж міліція?" Коли я піднявся на четвертий поверх, то вони всі у вікна дивилися і тикали пальцями», — розповідає Святослав Васильчук.
Фото: Суспільне
«Це – надзвичайно важлива подія, яка символізує те, що народ український вже був готовий до виборювання незалежності та відновлення незалежності. Ми були прогресивніші за інші регіони, навіть за Київ. І приклад Житомира спонукав до більш рішучих дій центральну владу», — розповідає історик Геннадій Махорін.
Фото: Суспільне
Фото: Житомирська міська рада