Звик до «нових ніжок»: історія 6-річного Андрійка з Коростеня, який втратив кінцівки через авіаудар

У березні 2022 року, у віці, коли діти роблять свої перші непевні кроки, дворічний Андрійко вчився жити без ніг. Його дитинство було вкрадене тієї ночі, коли російська авіабомба влучила в будинок у Коростені, забравши в нього можливість бігати по траві, як його однолітки.

Але попри десятки операцій та нестерпний біль, він не втратив головного — жаги до життя, і сьогодні він доводить це щодня, впевнено катаючись на велосипеді та плаваючи у басейні.

Його батько, Павло Томчук, поділився з Вікна TV  їхньою історією боротьби, болю та неймовірної жаги до життя, яка виявилася сильнішою за будь-яку зброю.

Російська бомба влучила у будинок

На годиннику була друга ночі. Звичну тишу розірвав потужний вибух, що залишив по собі спалах, дзвін розбитого скла і всепоглинущий хаос. Для родини Томчуків, яка в той момент перебувала в гостях у друзів в Коростені, цей звук став межею, що назавжди розділила їхнє життя.

Це сталося 6 березня, на самому початку війни. Ми всі спали, коли нас розбудив вибух. Навкруги валялося розбите скло і було багато пилу, — каже батько Андрійка.

Син і дружина Павла були поранені й у крові. Спершу він побачив поранення дружини, а потім звернув увагу на сина.

Разом із другом Романом вони швидко наклали Андрію джгути, щоб зупинити кровотечу. Саме Роман відвіз їх до лікарні. Павло добре пам’ятає, як міцно стискав обидві ноги сина вище колін, намагаючись врятувати його від великої втрати крові.

Андрійку відразу зробили операцію

Далі почалися операції у міській лікарні Коростеня. Лікар запитав Павла, чи він розуміє, що доведеться ампутувати ноги — тоді це вже було очевидно. Картини тих страшних моментів і досі часто повертаються до нього в пам’яті.

Коли ми приїхали до Коростенської міської лікарні, лікарі миттєво забрали синочка в операційну, адже він втратив дуже багато крові, — розповідає батько.

У тій першій, найважливішій операції, хірургам вдалося зробити неможливе — врятувати життя дитини. Але ціна цього порятунку була надзвичайно високою: через критичні пошкодження дві ніжки довелося ампутувати одразу.

Вже зранку, близько шостої, дитина опинилася під крапельницями у реанімації — ніч видалася надзвичайно важкою.

Після доби, проведеної в Коростені, у супроводі лікарів хлопчика перевезли до Житомирської обласної дитячої лікарні. Там вони провели ще сім днів.

Там лікарі стабілізували стан хлопчика.

Після лікування в Житомирі, сімʼя поїхала — до Польщі, де Андрію зробили близько п’яти операцій. На лівій нозі боролися з інфекцією, а на правій — проводили реампутацію. Цей довгий і болісний шлях був сповнений боротьби, але родина не втрачала надії.

Хлопчик вчився ходити заново

Після дванадцяти днів у Кракові родина вирушила до Німеччини. Ще під час перебування в Польщі польські лікарі вийшли на зв’язок з німецькими фахівцями, тож у клініці на Андрійка вже чекала команда протезистів.

Попереду на хлопчика чекав складний шлях — звикання до нової реальності, що виявився болісним і сповненим сліз.

Носіння протезів від самого початку давалося Андрійкові вкрай важко — організм не приймав їх.

Кожен найменший рух викликав біль, а найменший дискомфорт — емоційні зриви. До нового життя доводилося звикати поступово: через фізичний біль, неймовірні зусилля й щоденну підтримку близьких.

— Це було непросто, і такі речі відразу відторгаються. Як для нас, для батьків, так і для нього це було фізично боляче, і до цього болю потрібно було звикнути, — відверто ділиться батько.

Фото: Павло Томчук

Та попри все, дитяча жага до життя перемогла. Довга підготовка, формування культі, і нарешті — перші протези. Всього за десять днів після їх отримання Андрійко зробив свої перші нові кроки.

Життя триває: самокат, друзі та мрія про дім

Сьогодні Андрійко — комунікабельний та життєрадісний хлопчик, який відвідує садочок і з легкістю знаходить спільну мову з однолітками. Він впевнено ходить, бігає, катається на самокаті та велосипеді. За словами батька, протези для нього стали настільки звичними, як для інших дітей взуття.

— Зараз у сина вже третя пара протезів, чекаємо на нові — він підріс, і потрібно змінювати, — говорить батько Андрійка.

Планується дві пари протезів: одні — для щоденного користування, інші — спеціально для занять спортом. Адже фізична активність стала невіддільною частиною реабілітації та фізіотерапії хлопчика.

Нагадаємо, що Журнал Житомира писав про  історія реабілітації Андрійка з Коростеня, якому відірвало кінцівки в перші дні війни.

Також розповідали, що 6 березня минуло три роки, як внаслідок бомбардування вулиці Ковельської у Коростені дворічний хлопчик Андрій Томчук залишився без обох ніг.