Ворог комуністичного режиму, невгодний як мінімум за двома критеріями: релігія та мова.Народжений на Житомирщині при Російській імперії, вигнаний і спаплюжений “совковим” режимом й в “запізнілому воротті” повертаємо його ім’я, праці, надбання та цінності на п'єдестал незалежної України.
14 січня 1882 року народився українець, що поєднав у собі науковця, патріота і духовного лідера. Іван Іванович Огієнко став відомий світові як православний митрополит Іларіон. Народився він в Брусилові. І сьогодні до 141-ої річниці з дня народження Журнал Житомира зібрав найцікавіші факти з життя титана українізації.
Хоча довгий час був у вимушеній еміграції і помер далеко, в Канаді, та всі його праці, життя й думки були пов’язані з Україною. А його особистий архів вважається одним з найбільших в світі.
Мова має значення
Його ім'я у повоєнних списках з 10-ти найнебезпечніших імен для комуністичного режиму стояло третім. А все через мову, про яку чомусь і досі вважають, що не має значення.
Іван Огієнко був ініціатором першого «мовного» закону і звільняв з державної служби тих, хто противився українізації.
В 1935 році Іван Огієнко аргументував вживання "в", а не "на" Україні:
"В 1917-1920 роках існувала Україна як незалежна держава... Мусимо прийняти тільки вираз "в Україні", як кажемо: в Росії, в Італії …, викинувши остаточно і з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення - рабську форму "на Україні".
Від початку української революції Огієнко не лише одним із перших викладав українською, а й без погодження вченої ради почав читати новий курс - "Історія української мови".
Крім роботи в Київському університеті Святого Володимира, мовознавець створював підручники для вивчення мови, зокрема "Краткий курс украинского языка и правописания", "Рідна мова в українській школі".
Дослідник життя Івана Огієнка професор Микола Тимошик нарахував близько двадцяти навчальних книг, що в 1917-1918 роках вийшли накладами від десяти до ста тисяч примірників. Вони були адресовані різним категоріям населення - школярам, військовим, священикам та держслужбовцям.
Огієнко став автором українського правопису для школярів, коли очолив міністерство освіти уряду Директорії.
Огієнко був автором сценарію проведення 22 січня 1919 року Акту злуки
Іван Огієнко говорив про відмосковленя церкви ще до того, як це стало мейнстрімом
Вважав, що у своїх храмах повинні молитися своєю мовою.
"Богослужбовою мовою церкви мусить бути жива українська літературна мова, або мова староукраїнська", - вважав митрополит.
І навіть в своєму заповіті вказав, що свої праці перейдуть в фонди України лише за умови незалежності України та самостійної української церкви.
Справа-формуляр “Святоша”
Зі своєю активною проукраїнською позицією він однозначно не міг залишитися поза увагою радянських спецслужб. Про це свідчить справа-формуляр під назвою «Святоша» в архівних фондах розвідки.
Повідомлялося, що він веде служби українською мовою, «спонукає» до цього інших священнослужителів, а у своїх крамольних проповідях висловлює «сподівання на вищу силу, яка допоможе перемогти ворога і відновити незалежну Україну». Без додаткових пояснень було зрозуміло, кого архієпископ вважає за ворога. Тому одразу було винесено постанову про заведення справи. У ній зазначалося, що «Огієнко Іван Іванович, визначний український діяч, колишній міністр освіти УНР… веде активну контрреволюційну націоналістичну роботу проти СРСР».
Бій за державність
У своїх поемах і романах митрополит осмислював духовний та історичний досвід свого народу. Нам би цікаво було почитати, що він написав у епопеї з двох частин «Наш бій за державність». Утім переважна більшість творів Огієнка сьогодні недоступна українській громадськості. Значна їх частина перебуває за кордоном — у Польщі, Швейцарії, Канаді, Німеччині, тож користуватися нею можуть лише окремі українські дослідники.
Іван Огієнко з дружиною Домінікою Данилівною та дітьми
Домініка "мене зробила українцем"
Так писав Іван Огієнко про свою дружину, з якою прожив майже 30 років.
Вона завжди допомагала - виконувала всю "чорнову"роботу: списувала та сортувала потрібний матеріал, переписувала готові праці, вичитувала їх разом з автором.
Домініка Огієнко готувала смачні страви для частих гостей, з-поміж яких були іноземці, урядовці, кілька разів - Симон Петлюра.
Іван Огієнко не одружився вдруге. Він постригся в ченці, взяв церковне ім'я Іларіон.
Архімандрита Іларіона висвятили в єпископа у Польській православній церкві. Через декілька років він очолив Українську Автокефальну Православну Церкву, яка діяла в Україні у час німецької окупації.
Справа усього життя
Справою усього свого життя митрополит Іларіон вважав канонічний переклад Біблії українською мовою. 12 червня 1962 року його мрія стала реальністю. У Лондоні було видано повний фундаментальний том «Біблії або книг св. Письма старого і Нового Заповіту» на 1529 сторінках. Він належить до найякісніших і найцінніших перекладів у нашій історії.
“Чорна” Біблія
Святе Письмо та літургію українською мовою ми маємо завдяки Іванові Огієнку.
А ще майже в кожному домі є так звана “чорна біблія”. “Чорною” назвали виключно через колір обкладинки. Хоча перші видання виходили в бірюзово-синьому відтінку. Переклад Біблії Івана Огієнка - найбільш тиражований та вважається дослідниками кращим з-поміж всіх українських варіантів через близькість до оригіналу, поетичність, простоту та ясність викладу водночас.
Фото: ЖМР, Відзначення 141-річниці з дня народження Огієнка в Житомирі
Рік Огієнка
Торік у січні відзначали 140 річницю з дня народження Митрополита Іларіона. 2022-й мав стати роком Огієнка на Житомирщині, та повномасштабне вторгнення росіян не дало розвернутися на повну.
За незалежності України ім’я нашого земляка почали відновлювати. У 1995 році започаткована Всеукраїнська премія ім. Івана Огієнка у п’яти номінаціях (література, освіта, мистецтво, наука, а також громадська і духовна діяльність). З'являються назви вулиць на честь діяча. У рідному Брусилові відновлюють так звані “брусилівські криниці”, які за життя заклав Іван Іванович. З 2000-го року житомирський коледж культури і мистецтв носить ім’я Івана Огієнка. У червні 2017 року біля Свято-Михайлівського кафедрального собору в Житомирі відкрито пам’ятник митрополиту, зроблений видатним житомирським скульптором Василем Фещенком.
Засекречені та попросту стерті радянською владою сторінки життя Івана Огієнка нарешті відкрились назагал. І багато, хто простежив діяльність першого “українізатора”, відзначають не лише його плідну працю та супротив, але й яскраву актуальність й донині. Знаємо свою історію та цінуємо своїх геніїв.