24-річний військовослужбовець Володимир Дубровець з Олевської громади – в минулому боєць полку "Азов" із позивним "Вовк" – став опікуном вісьмох дітей свого брата, який з дружиною у грудні 2022 року підірвався на міні.
Рідні батьки дітей – Марія та Петро Дубровці – загинули сьомого грудня 2022 року між селами Сущани та Копище Олевської громади. Коли вони поверталися додому лісовою дорогою, їхню автівку знесло з дороги на узбіччя, де вона підірвалася на міні. Сиротами залишилися восьмеро неповнолітніх дітей: найменшій дівчинці – два з половиною місяці, найстаршому – 14 років. Про це йдеться в сюжеті Суспільного.
Володимир Дубровець каже, що відповідальності не боїться, бо й у їхній з братом Петром родині теж було десятеро дітей.
"Вісім дітей? То це ж небагато. Це не 15. Аби здорові були і не хворіли", – говорить Володимир.
Начальниця служби у справах дітей Олевської міської ради Наталія Скумін каже, що діти дядька люблять і переживали за нього, коли він був на війні.
"У них склалися дуже теплі стосунки. Коли Володимир був на війні, діти весь час намагалися з ним зв’язатися і отримати про нього звісточку. Він приїхав відвідати їх і на похорон. Діти дуже прикипіли до нього і не стали його відпускати", – говорить Наталія Скумін.
Про смерть батьків дітям розповіли дядько з тіткою – Василь та Тетяна Дубровці, – для яких Марія та Петро були не тільки родичами та сусідами, а й найближчими друзями.
"Нам зателефонували і сказали, щоб ми забрали малих до себе. Ми поїхали і забрали їх, а наші діти вже знали цю звістку. Ми попросили, щоб вони поки мовчали, але наша чотирирічна донька гралася з однією з дівчаток Софійкою і сказала: "Ваші мама з татом померли. Ви будете жити у нас", – каже Тетяна Дубровець.
"Я їм сказав: ваші батьки підірвалися на міні, – говорить дядько дітей Василь Дубровець. – А старший Юра каже: як ви по нас приїхали, то я зразу зрозумів, що таке сталося".
За словами Тетяни, Марія та Петро виховували дітей у любові та повазі до людей. Журналістам Суспільного Василь показав останній запис, який зберігся в телефоні Петра. В ньому він пише: "Треба старатися, щоб наші діти були добрими, а не щоб нашим дітям було добре".
Тетяна каже, що кожного ранку, коли вона готує дітям сніданок, на шум прибігає восьмирічна Соломія з записником своєї мами і починає читати те, що написала мама.
Марії було 32 роки, Петрові – 38. Вони прожили 14 років разом і були прикладом для своїх родичів.
"Я просто дивився на їхнє життя і тільки радів, – каже дідусь дітей Юрій Дубровець. – Якою турботливою мамою була Марійка, яким турботливим чоловіком і батьком був Петя, як дружно вони одне з одним жили. І як боляче тепер усвідомлювати, що їх немає. Старший онук Юрій, коли дізнався про смерть батьків, розповів, що йому раніше наснився сон – наче він летить у літаку, і якийсь дядько в нього питає, чи хоче він глянути в бінокль. В тому біноклі він побачив, як їде наш бус і як раптом стається вибух і бус розриває. Юра каже, що не встиг тоді розповісти про свій сон мамі – вона розбудила його і вони поїхали в Олевськ".
Про Володимира дідусь дітей каже, що хоч той, може, ще не зовсім усвідомлює весь масштаб відповідальності, яка лягає на його плечі, але діє він за покликом серця, бо розуміє, що дітям потрібна турбота.
Володимир же впевнений, що справиться. Каже, що діти й самі вже зараз у всьому йому допомагають. Старші прибирають у будинку, готують, доглядають менших.
"Далі буде весна, сніг розтане і все буде добре. На вулиці робота буде. Петя буде малину обрізати, двоє менших – полуницю пасинкувати і полоти. На осінь будемо врожай збирати. На вулиці прибирати. Другий поверх треба зробити, щоб кожному по кімнаті було. Машину треба купити, щоб їздити можна було, бо машини вже немає", – говорить Володимир.
Чоловік має дівчину і планує одружитися.
"Мені з ними просто, адже я – їхній дядько. А їй буде складніше. Треба характер мати, щоб не зламатися", – каже він.
Родина розповідає, що на їхню біду відгукнулися багато людей з усіх куточків України. Кореспонденти Суспільного із собою привезли для дітей гроші, канцелярію та іграшки, а також передали книги, канцтовари, одяг, продукти харчування та іграшки від міських публічних бібліотек Житомира "ЛІТтера".
"Люди з усього світу відгукнулися – дуже багато було передач, гостинців, іграшок дітям. Одна турботлива жінка запитала діток, що б вони хотіли, щоб їм привезли. Вона думала, що вони скажуть: машинку чи ляльку. А вони сказали: тата й маму", – каже дідусь дітей.