Цимбал Артем Олегович (31.12.1988 — 12.11.2024 рр)
Народився у Житомирі. Навчався в ЗОШ №32. Втративши батьків у ранньому віці, Артем рано подорослішав, взявши на себе відповідальність за життя своїх менших братів. Його трудовий шлях був важким, але сповненим гідності. Після навчання працював на різних будівельних майданчиках нашого міста, щоб забезпечити сім'ю.
Важливою опорою для Артема завжди була бабуся, яка відігравала велику роль у його житті. Артем захоплювався футболом, риболовлею, мріяв про створення власної родини, про спокійне мирне життя, та війна зламала всі життєві плани.
У липні 2024 року доєднався до лав ЗСУ, щоб боронити рідну країну від російського агресора.
Вірний син України, він здобув повагу та авторитет серед побратимів і командирів, неодноразово був відзначений подяками та грамотами за військову службу.
12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання мужній та хоробрий Воїн героїчно загинув…
Личагін Володимир Сергійович (12.04.1987 — 23.11.2024 рр)
Народився у Житомирі. В ЗОШ №20 закінчив початкову школу, а далі навчався в Потіївському навчально-реабілітаційному центрі Житомирської облради, так як в ранньому віці залишився сиротою, втративши маму…
Опісля здобув робітничу професію у ВПТУ Житомирського державного технологічного університету. Надалі вступив до Житомирського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «Психолог» та розпочав трудову діяльність.
З дитинства займався спортом, пауерліфтингом, дзюдо. Цікавився антропологією, артефактами. Завжди прагнув до нових знань. Був щирою, відкритою, доброзичливою людиною. Ніколи не був осторонь потреб інших.
Одружився, мріяли з коханою дружиною про мирне, щасливе майбутнє. Війна зламала всі життєві плани подружжя.
У 2014 році був учасником Революції Гідності та в подальшому долучився до лав Захисників в Добровольчому батальйоні «Святої Марії». Був учасником АТО/ООС. За мужні та самовіддані дії при захисті України був нагороджений відомчими відзнаками: медаллю «Ветеран війни-Учасник бойових дій», відзнакою полку АЗОВ «За оборону Маріуполя», медаллю «За жертовність та любов до України», відзнакою «Захиснику України від російської агресії».
Повернувшись до цивільного життя, працював психологом у незалежній міжнародній медичній організації «Лікарі без кордонів».
З перших місяців повномасштабного вторгнення рф добровільно повернувся у стрій Захисників спочатку у складі ТрО, а з квітня 2024 року в іншому військовому підрозділі ЗСУ. Боронив рідну Україну на найважчих напрямках лінії зіткнення з противником.
Мужній та хоробрий Воїн героїчно загинув 23.11.2024 під час виконання бойового завдання.