Трагедія зниклого села в передмісті Житомира: Великий Шумськ

В травні 2016 року пошуковці ГО «Історико-патріотичного об’єднання «ПОШУК» виявили масове поховання жертв "красноґо тєррора" 1920—1930-х років на території колишнього села Великий Шумськ — поблизу військового полігону. Тільки за перші два дні були виявлені рештки тіл 40 людей. Загалом на цій території знайшли рештки більш ніж 170 убитих, 120 з них — діти. Діти різного віку, починаючи від грудних і закінчуючи 13-15 річними.

Трагедія сталася між груднем 1919 та січнем 1920 років. Масове вбивство цивільного населення пов’язане із діями продзагонів, які допомагали встановлювати радянську владу в Україні: жителів сіл брали у заручники, щоб змусити віддавати продовольство. Це підтверджується доповідними записками з архівів, в яких житомирське ЧК писало до Києва з приводу безчинства продзагонів на території села Великий Шумськ.

Про трагедію зниклого села зібрав та систематизував інформацію сайт Про Світ.

Фото: сайт Просвіт

Фото: wikimapia

Село Великий Шумськ — зникле село в Україні у передмісті Житомира, в сучасному Житомирському районі Житомирської області, колишньої Троянівської волості Волинської губернії. Вперше згадується в древньому акті під час ревізії Житомирського замку, що відбулась близько 1471 року. У записі йдеться про те, що маєток Шумско (пол. — Szumsko, Szumsk) придбаний Грицьком Вороничем. Розташовувалось на берегах річки Гнилоп'ять, за течією нижче села Головенка, поблизу місця, де тепер знаходиться водоспад Вчелька. Воно було на той час найбільшим селом у Троянівському районі Житомирської округи. Щорічно у селі проводилось по декілька ярмарок.

Фото: сайт Просвіт

Мова йде про роки, коли більшовики розпочали так звану політику військового комунізму, відбираючи у селян все що вони заробили. Продзагони збирали зерно і передавали його для потреб червоної армії або маргіналів, які пішли на їх заклики. Тому, природно, що люди бралися за зброю. Чоловіки йшли воювати, а в селах залишалися жінки, діти, та люди похилого віку, саме їх більшовики і брали в полон. Натомість вимагали у повстанців здатися або віддати увесь провіант, який переховували переважно в лісах. У разі ж невиконання вимог, більшовики знищували затримане населення, більшістю якого були діти та жінки. При чому вбивали людей по-звірячому, не використовуючи жодного набою.

Ні на черепах, ні на кістках слідів від кульових поранень не виявлено. Травми наносилися лише рублячими або колючими предметами. На деяких рештках були відрубані кістки ніг, при чому нанесені людям рани були прижиттєвими. Закінчивши розправу, представники «продзагонів» хоронили вбитих селян в окопах, які були викопані ще за часів першої світової війни, поблизу річки Гнилоп’ять. Людей просто кидали до окопу і засипали.

Фото: сайт Просвіт

Варто зауважити, що події у Великому Шумську за датою збігаються з найдраматичнішими подіями в історії Української Народної Республіки: оточення залишків Дієвої Армії УНР під сусіднім Любарем у "Трикутнику Смерті", "Любарська катастрофа", "отаманське безголів’я" і викрадення скарбниці УНР отаманом Волохом під час його зради й переходу до більшовиків, втрата Державності і Незалежності УНР.

Кінець грудня 1919 — початок січня 1920…

У 1923 році у селі була утворена Шумська сільська рада у складі сіл Шумськ та Малий Шумськ, хуторів Грузськ, Глинне, Коротинка, Миколаївка, Стеценків хутір.

Зазнало втрат село і під час Голодомору 1932-33-х років – достеменно відомо про смерть 44 людей. Тому не дивно, що жителі Велико-Шумська не підтримали колективізацію. Газета «Ленінський шлях» за 14 вересня 1933 року занесла місцевий колгосп на «чорну дошку» за зрив планів осінньої сівби.

Фото: сайт Просвіт

Отож у другій половині 1930-х років розпочались репресії та примусові депортації селян до Сибіру. Були засланні усі 222 двори (хоча на кінець 1922 року у Шумську налічувалось 450 дворів, а населення становило 2578 осіб).

Тоді ж у більшовицького уряду з'явилась ідея розмістити на навколишній території танковий полігон, а для цього було необхідно знищити село. Цим планам завадила Друга світова війна. Проте, у 1946 році жителів знову примусово переселено, цього разу до сусіднього села Гуйва. Будинки танками зрівняли з землею. Про село нагадує лише старе кладовище та могильна плита жительки Глібко Марії Ільївни, яка у 1946 році відмовилась переїжджати та була розстріляна на місці.

Сільська рада ліквідована 20.08.1952 р. у зв'язку з передачею землі до так званого спецфонду – будівництвом танкового полігону, який створювався генералом Гаркушею.

Під час будівництва полігону на території Шумського урочища було віднайдене древнє городище.

У 1966 році проведені розкопки під керівництвом І. П. Русанової виявили, що городище датоване IX—X століттями.

Фото: MOKRIZZONNI

Було виявлено поглиблення хрестоподібної форми з плоским дном і вертикальними стінками, орієнтоване по лінії північ-південь. Розміри цього поглиблення складають 14,2 на 11 м, глибина 40-50 см. У центрі розташована велика стовпова яма, заповнена камінням і оточена іншими стовповими ямами та камінням. Судячи з виявленої золи, в центрі поглиблення розпалювався вогонь.

Також поблизу виявлений могильник з трупоспаленнями, що мав вид обмеженого невеликим ровом круглого майдану (з діаметром 5 м.), з прокаленою поверхнею і шаром вугілля товщиною близько 50 см.

На сусідньому (вздовж по березі) мису Гнилоп'яті виявлений один житловий будинок та господарські споруди. Будинок цей, судячи з усього належав жерцеві.

На території городища виявлена ​​кераміка IX—X ст., кремінний наконечник стріли, перепалені кістки бика і птахів. Отож група вчених дійшла висновку, що тут розміщувався дім старійшини-жерця.