Рік під нічним домашнім арештом перебуває Анатолій Захаренко, якого обвинувачують у вбивстві сімох людей. За версією слідства, у травні 2020 року під час побутового конфлікту він застрелив сімох людей, які приїхали відпочивати на ставок, який він орендує. Сам Анатолій розповів Суспільному свою версію – це була самооборона, а загиблі напали першими та погрожували вбити. Розслідування та розгляд справи тривають уже три роки, два з яких Захаренко провів у СІЗО. 27 липня 2022 року житомирський суд відпустив чоловіка під нічний домашній арешт. Як живе чоловік, про що мріє йдеться в сюжеті Суспільного.
На подвір’ї свого будинку він зустрічає нас на милиці та одразу просить присісти, адже не може довго стояти та ходити через хворе серце. За три роки розслідування та судових процесів чоловік переніс два інфаркти.
"Вдома я сиджу лише на таблетках та уколах – ось так от і живу. Максимум, що я можу, це вийти на подвір’я пройтись 15-20 хвилин і все. Потім повертаюсь в будинок і лягаю", – говорить Анатолій Захаренко.
Чоловік розповідає, що через хворе серце постійно сидить вдома, а з села виїжджає лише на судові засідання та до лікарів. Єдине, що може робити, каже Анатолій Захаренко – гуляти із трьома своїми собаками.
"Мене просто зробили ізгоєм, нібито я вбивця і все тут. Якби по мені не стріляли, я б ніколи не взяв зброю до рук. Мені це вже набридло просто і, так, я зламався вже, давно зламався", – ділиться обвинувачений у вбивстві сімох людей.
Поблизу подвір’я чоловіка зустрічаємо односельчан Анатолія Захаренка. Дві жінки розповіли, як збирали підписи, аби взяти обвинуваченого на поруки. Тоді зібрали майже три сотні підписів, щоб Захаренка відпустили під домашній арешт.
"Я можу сказати лише одне – він прекрасна людина, він завжди привітається, запитає, як здоров’я. Я можу про цю родину сказати лише все позитивне", – говорить односельчанка Анатолія Захаренка Валентина.
"Вони виховують онуку разом із дружиною. Я взагалі нічого поганого про них не можу сказати – він себе тихо веде, спілкується з сусідами. Чим може – завжди допоможе без питань. Живе так, як і всі люди", – каже односельчанка Анатолія Захаренка Олена Кінзерська.
Разом із Анатолієм Захаренком кореспонденти поїхали на ставок, де сталася стрілянина.
Нині єдине, що нагадує про трагедію – дірки від куль у будиночку, де були застрелені п’ятеро чоловіків. Захаренко розповідає, що люди, які перебували у будинку, першими відкрили по ньому вогонь. Нині всі будівлі на ставку закинуті, а територія повністю заросла травою.
Зі слів Анатолія, він буває тут вкрай рідко, важко сюди повертатися, та й немає здоров’я, аби працювати тут та привести все до ладу.
"Я зараз сюди приїжджаю і відчуваю лише біль, мені хочеться плакати. Я це все створював, щоб люди відпочивали, до мене сім’ями приїжджали. А зараз все заросло, не чутно ніяких голосів, навіть слідів від машин тут немає. Що я можу тут відчувати? Лише біль", – говорить Анатолій Захаренко.
Анатолій Захаренко знову розповідає по той вечір – 22 травня 2020 року. Каже, три роки думав, чи міг вчинити тоді по-іншому, наприклад, втекти після перших погроз та пострілів. Говорить, переконався, що іншого вибору, як захищатися та стріляти, не було.
"З моїм здоров’ям добігти до хати – це було б вкрай довго. Вони б наздогнали мене на машині, а навіть якщо і ні, то приїхали б до мене додому – тоді б жінка і онука постраждали. Тоді Москалець крикнув Османову: "Ось він – стріляй", і Османов хапає рушницю, яка лежала на столі, і повертає зброю у мій бік. Тоді в мене вже не було вибору – тільки стріляти на ураження", – згадує обвинувачений у вбивстві сімох людей.
Перші постріли відбулись у альтанці, де було троє людей – сам Захаренко та двоє його гостей. За словами Анатолія Захаренка, приїжджі почали йому погрожувати, після чого схопилися за ніж, а потім і за рушницю.
"Моя провина в тому, що я завжди вірив і довіряв людям – ось в цьому моя найбільша провина. Мені щиро шкода, що ці люди пішли з життя, але це все сталось не з моєї вини. А людина, яка захищала себе, не може відчувати себе винною", – зізнається Анатолій Захаренко.
Родичі та близькі загиблих проти перебування Анатолія Захаренка під домашнім арештом. На одному із судових засідань дружина загиблого Віталія Вульчина заявила, що Захаренко на свободі може бути небезпечним як для свідків по справі, так і його односельчан.
"Мені дуже важко зараз бачити, що обвинувачений у вбивстві мого чоловіка знаходиться на свободі, що він знаходиться серед людей. Боляче знати, що з його боку колись були погрози односельцям. Це може бути потенційною загрозою для інших людей. У мене в голові не вкладається, як така людина може бути на волі", – говорить дружина загиблого Віталія Вульчина Інна Вульчин.
За словами Анатолій Захаренко, нині він мріє про дві речі.
"Я хочу або спокою, або вмерти, щоб нарешті ці судові тяганини скінчилися. Якщо я винен – хай мене посадять, якщо ні – відпустили. Але більше всього я хочу просто смерті, я не хочу більше нічого. Не хочу бути тягарем для родини, я на себе заробити не можу, сиджу на шиї у сина та дружини. З виду здорова людина, але сидіти на шиї і витягувати з рідних гроші на ліки я вже просто не можу", – каже Анатолій Захаренко.
