У Житомирі містяни впорядковують колишній засмічений пустир. Тут облаштовують алею пам'яті загиблого Захисника Миколи Кондратюка. По вулиці Закам'янській, 33-а уже вимостили доріжки та висаджують декоративні кущі. Цю пам'ятну місцину вкрай потрібно юридично захистити від посягань охочих до шматка землі у парковій зоні. У пам'ять про Миколу Кондратюка варто підтримати петицію.
19 червня на платформі «EDEM» була оприлюднена петиція про надання статусу «Алеї імені Миколи Кондратюка» ландшафтно-рекреаційній зоні за адресою м. Житомир, вул. Закам’янська, 33а.
Цю ініціативу присвячено житомирянину Миколі Кондратюку, який служив у ЗСУ і віддав своє життя за Україну. Воїн загинув 9 січня 2023 року під час артобстрілу поблизу Бахмута. Йому було 43 роки.
Фото: Фейсбук-сторінка Миколи Кондратюка
Зона, про яку йдеться у петиції, знаходиться поруч з центром йоги, який так любив відвідувати Микола. Мати полеглого захисника Надія Кондратюк розповіла нам, що за життя він мріяв посадити тут сто дерев.
«Він ходив сюди 24 роки. Його тут усі дуже любили. Він завжди підіймав усім настрій. Вони тут настільки душевно тренувалися: зі сміхом, з настроєм. У нього було бажання посадити біля центру сто дерев. Коли його не стало, колектив вирішив продовжити його мрію. Викорчували каміння, розчистили занедбане місце, упорядкували все і посадили рослини, щоб здійснити його останню мрію», — каже Надія.
Микола Павлович працював вчителем фізичного виховання у міському ліцеї №23. Окрім цього, він викладав для дітей танці та ритміку. Його життя було наповнене безмежною відданістю та любов'ю до своєї справи.
Фото: Надії Полторакіної, мережа
Чоловіка згадують як завжди усміхненого, доброзичливого і готового підтримати інших.
«Він не знав, що так станеться, але він так любив жити. Він обожнював дітей, а вони його. Діти тягнулися до нього. Я казала: “Боженько, хіба ти не бачив, що він ще потрібний тут для дітей?”. Він настільки все робив для людей, не шкодуючи себе. Йшов з дому рано і повертався пізно, завжди на тренуваннях. Він поспішав жити, повністю віддавався дітям – чи то танцям, чи йозі, чи пробіжкам у вихідні з дітками в парку. Спорт був його життям, і він цілковито віддавався тренуванням і всьому, що робив. Був настільки зайнятий, що я казала: “Коль, ну, треба відпочити”. Він відповідав: “Мам, я встигну”. Діти дуже тулилися до нього, всі його любили. Всі сусіди говорили про нього тільки хороше. Він завжди був усміхнений і веселий, навіть коли щось не ладилося. Він йшов до своїх цілей і нічого не кидав. У нього завжди виходило те, що він задумав, бо був дуже наполегливим», — розповідає Надія Кондратюк.
Прагнення Миколи Кондратюка ділитися своїми знаннями не зникло навіть у найважчих умовах війни — там він продовжував займатися улюбленою справою та навчав дітей під час коротких перерв у бойових діях.
«Хлопці два тижні були на передовій, потім два тижні відпочивали в Кривому Розі – на другій лінії оборони. Там вони жили в школі. Навіть там він продовжував займатися йогою. Дітки з Кривого Рогу так само ходили до нього і просили: “Можна ми з вами будемо займатися?”. Навіть на війні, коли в нього були кілька днів відпочинку, він навчав дітей йоги та танців. Є фотографія, де він займається йогою в посадці. Він цим жив. Він, йога, танці — це одне ціле», — ділиться мати Миколи.
Чоловік був не лише відданим вчителем і тренером, а й люблячим сином, який завжди дбав про здоров’я своєї матері. Його спосіб життя, сповнений фізичних активностей, став прикладом для багатьох, зокрема і для його мами Надії.
«Він завжди бігав на заняття, йшов сюди пішки з дому, що було далеченько. Він казав, що це зарядка, це фізкультура, це треба. Часом я просила його зробити мені масаж, бо він вмів це робити. А він відповідав: “Мам, зробиш зарядку, тоді зроблю масаж”. Він завжди хотів, аби я була здоровою. Завжди піклувався про мене. Зараз я займаюся, роблю зарядку, роблю багато з того, що він мене вчив», — каже матір захисника.
ФОТО: Надія Кондратюк та Олена Дорошенкова, Журнал Житомира
Друзі та однодумці з центру йоги об’єднали зусилля для створення цієї алеї. Усе робили власними силами: вивезли сміття, розчистили територію та посадили молоді рослини, щоб перетворити колись запущену зону на затишний куточок, як і мріяв Микола.
«Коля мріяв прийти з війни і посадити тут дерева. Коли його не стало, ми вирішили це зробити за нього. Ландшафт у цій зоні кам'янистий, тому ми посадили кущі, які на відміну від дерев зможуть тут вижити. Тут був смітник — ми вивезли звідси все сміття, розчистили територію, потім привезли землю, граніт і рослини за власний кошт. Центр йоги “СВАМИ” своїми силами розробляє цей проєкт: копаємо, вивозимо землю, садимо рослини, поливаємо. Він ще у розробці, але ми сподіваємося завершити його до кінця року», — каже Олена Дорошенкова, подруга Миколи та засновниця школи йоги.
ФОТО: учасники клубу "СВАМИ", Журнал Житомира
Саме Олена є автором петиції про присвоєння цій території статусу «Алеї імені Миколи Кондратюка». За її словами, рішення про її створення зумовлено бажанням захисту цієї зеленої зони від можливої приватизації у майбутньому. Важливим є збереження цієї зони як відкритого простору для всіх мешканців міста.
«Наразі алея вже виглядає набагато краще, ніж раніше, коли тут був смітник і все було захаращено. Не всі люди чесні. Я помітила, що почали приїжджати ті, хто хоче забрати цю ділянку собі під забудову. Тому ми створили петицію, щоб цього не сталося. Це зелене насадження міста, це частина парку Перемоги, і таке вкраплення в парк є дуже логічним. Ми хочемо запобігти тому, щоб ця територія стала чиїмось двором і наша робота опинилась у когось за парканом. Ми вирішили захистити цю алею, щоб вона залишилась назавжди й не стала чиєюсь приватною власністю», — каже вона.
ФОТО: Алея імені Миколи Кондратюка, Журнал Житомира
ФОТО: Алея імені Миколи Кондратюка, фото надала Олена Дорошенкова
Окрім облаштування алеї, тут також планується встановлення пам’ятної дошки, яка буде нагадувати містянам про Героя та його неоціненний внесок у захист нашої країни.
«Будуть викладені кам’яні доріжки, що ведуть угору, де також встановлять лавку. Рослини розташовуватимуться уздовж цих доріжок. Вони ще маленькі, вони мають підрости. Коли виростуть, алея виглядатиме набагато красивіше. Плануємо встановити пам’ятну дошку про те, що ми зробили це на його честь... Це ж наш хлопець, він нікуди не пішов, він з нами назавжди. Це нагадування нам усім про те, що Коля віддав найдорожче, що в нього було. Ми тут, тому що такі як він зараз нас захищають. Я думаю, що це буде щоденним нагадуванням для людей. Воно допоможе їм духовно зростати, вони не будуть мати споживацьке ставлення до життя — пам’ятатимуть, що хтось допоміг їм жити так, як ми живемо зараз. Без них ми б так не жили», — зазначає Олена Дорошенкова.
Підписати петицію можна за посиланням: https://petition.e-dem.ua/zhytomyr/Petition/View/137
«Я хочу подякувати Олені за те, що вона втілює мрію мого сина. І прошу всіх небайдужих підписати петицію, щоб ця алея була названа на честь Миколи Павловича Кондратюка», — звертається мати воїна Надія Кондратюк.
Раніше Журнал Житомира відвідав 23-й ліцей, щоб дізнатися від колег Миколи Кондратюка, яким він був та яким його запам’ятають назавжди: 23 ліцей втратив свого святого Миколая: попрощатися з полеглим Героєм прийшли сотні житомирян
Електронна петиція для відстоювання самостійності Поліського національного університету зібрала 25 тис підписів.
У День Героїв в Житомирі вшанували памʼять Захисників, які повернулись на щиті.