20 травня, 2024
Ми в соцмережах
  • Головна
  • Суспільство
  • Як підтримати психічне здоровʼя у воєнний час: Алла Буніс про ефективні методи терапії

Як підтримати психічне здоровʼя у воєнний час: Алла Буніс про ефективні методи терапії

  • Фото: ілюстративне
  • 16 січня, 2023 10:00

Психічне здоровʼя є важливою складовою щасливого існування не лише окремої людини, а й цілої нації. Саме тому кожному з нас варто сьогодні потурбуватись про свій психічний стан та допомогти близьким людям. Загалом, кожна людина має в собі достатньо ресурсів, щоб впоратись з тією чи іншою травмою, проте, якщо вона відчуває, що надати сама собі допомогу не може, варто звертатись до психологів.

Журнал Житомира поспілкувався зі штатною психологинею міського культурно-спортивного центру Житомирської міської ради Аллою Буніс.

 

Алла Буніс у своїй роботі використовує методи арт-терапії, інтегративної арт-терапії, психокаталізу, транзактного аналізу, символдрами. Проте, найбільшу перевагу психологиня надає арт-терапії, оскільки вважає, що саме цей метод дозволяє отримувати найкращі результати. Психологиня більше проводить заняття із підлітками, оскільки працює на базі підліткового клубу МКСЦ «Ровесник».

 

 

«Така терапія дуже гарно себе зарекомендувала в роботі з травмою, з дуже негативними емоціями, які породжує війна», — підкреслює пані Алла.

 

У нас є всі ресурси для вирішення проблеми. Психолог лише допомагає почути себе 

 

Записатись на консультацію до психолога сьогодні зовсім не складно. Знайти свого спеціаліста можна за допомогою соціальних мереж чи просто інформації в інтернеті.

«Я відкрита до допомоги, тому що я мрію, щоб щасливих дітей було більше. Я мрію про Перемогу, я вірю, що, якщо ми сьогодні робитимемо вклад в наших дітей, любитимемо їх, то нас чекає просто неперевершене майбутнє. Кожна людина здійснює вибір що памʼятати — чи погане, чи добре. І чим більше буде у дитини добрих спогадів, тим більше вона буде згадувати щось добре і нести в світ добро», — каже Алла Буніс.

З початку повномасштабного вторгнення психологиня працювала на волонтерській психологічній платформі «Розкажи мені». Було тисячі звернень від людей, які потребували психологічної підтримки. Значно зросла кількість запитів і в підлітковому клубі.

«Тільки сильна особа здатна визнати свою проблему та звернутися за допомогою. Звернутися за допомогою до психолога чи психотерапевта — не соромно. Кваліфікований спеціаліст допоможе впоратися з великим спектром проблем та життєвих труднощів. Я вірю в те, що у людини є всі ресурси, щоб здолати все самостійно. До психолога й звертаються для того, щоб почути себе », — підкреслює Алла.

В кабінеті психолога не може бути ніякого засудження — ні емоцій, ні вчинків.

 

 

Арт-терапія — це завжди ресурс. Вона надає силу, щоб знаходитись в стані тут і тепер, допомагає трансформувати біль у щось інше, прийняти себе, підвищити самооцінку, відчути себе творцем, оскільки в процесі людина створює щось самостійно. Для роботи використовуються всі можливі матеріали: блискітки, картонні коробки, стрічки, кава, папір, природні матеріали тощо.

«Під час арт-терапії задаються аналітичні запитання. Вона передбачає певний перелік запитань для пропрацювання певного запиту. Є усвідомлення, є інсайти, є розуміння того, що було не так. Психолог допомагає побачити ситуацію з різних сторін завдяки запитанням, кольорам, образам, метафорам», — розповідає Алла Буніс.

 

 

Методи арт-терапії, які зарекомендували себе найкраще

 

«З початку війни люди звертались із високим рівнем тривожності, панічними атаками. Люди казали: «Я задихаюсь, я не можу жити, я не можу сприйняти реальність». Вони не розуміли коли їсти, коли спати. Був надважкий період . Ми лише на 41-й день взяли олівчики в руки, тому що не вистачало ресурсу. Для арт-терапії також потрібен ресурс, певна сила», — ділиться психологиня.

За словами Алли Буніс, кольори в нашому житті дуже важливі. Вони допомагають адаптуватися, отримати ресурс, покращити стан. Використовує Алла у своїй практиці малювання на воді, малювання кавою, ліпку, пісочна терапія, арома-терапію, музику, співи та танці — мистецтво у всій свої красі, бо саме на ньому і базується арт-терапія. 

«Пізнавати себе з арт-терапією — це завжди смачно, красиво, ароматно. Це дуже красива дорога», — наголошує пані Алла.

Алла Буніс підкреслює, що психолог не дає готових відповідей, а допомагає знайти ці відповіді у собі самому. І одним із таких методів є бібліографія. Це розділ арт-терапії, який має терапевтичний вплив за допомогою історій, віршів, притч та іншої літератури, з метою надання психологічної допомоги людям. Людина може подивитись на ситуацію з різних сторін та знайти відповідь на своє питання.

 

 

Особливе місце в роботі пані Алли займає терапія іграшкою. На базі підліткового клубу «Ровесник» МІського культурно-спортивного центру Житомирської міської ради діє благодійний психологічний проєкт «Кімната терапії з іграшкою», яка має на меті допомогти під час війни особам будь-якого віку створити простір для вироблення копінг-стратегій, що допоможе подолати наслідків війни та надасть підтримку у стані кризи війни. Це авторський проєкт Вікторії Назаревич за підтримки ГО "Генофонд нації". Чарівна-пречарівна кімната повна найдивовижніших, найприємніших, найкрасивіших мʼяких іграшок лише для Вас! В цій кімнаті є саме Ваша іграшка, яка чекає зустрічі саме з Вами.

У цієї іграшки є саме те, що потрібно певній людині у складний час: вона може підтримати, розділити сум, обійняти, коли страшно, налякати тих, хто загрожує, чи на вухо нашепотіти підказку, порадіти та розвеселити. Кімната терапії іграшкою — це чарівна кімната, де кожна іграшка володіє цілющою силою і одна з них чекає саме на тебе.

Іграшку із собою носять додому, на терапію, на навчання, з нею відпочивають. Робота з нею показує справді дуже позитивні результати.

Перебування та взаємодія з іграшками дасть дитині можливість виявити, вилити назовні свої переживання і почуття, навіть приховані (агресія, страх, образа і ін.); навчитися самостійно вирішувати свої внутрішні конфлікти, проблеми, через розрядку, яку дає гра; створити для дитини таку атмосферу, яка відображає її почуття, в якій вона зможе прийняти відповідальність за свої вчинки.

 

 

Малювання на воді фарбами Ебру — це унікальна техніка малювання, яка належить до медитативних методів. Фарба в ванночці з водою поступово розтікається, зачаровує та відволікає увагу. Вона передбачає створення візерунків на воді та подальше перенесення їх на будь-яку поверхню: папір, тканину, дерево.

Ебру — стародавнє мистецтво живопису на воді, що дозволяє особистості зрозуміти і прийняти себе шляхом повільного малювання. Малювання на воді фарбами Ебру мотивує до творчості, формує стійкі нейронні звʼязки, які надалі полегшать освоєння інших навичок, тренує посидючість; може бути як один із етапів у профілактиці депресій.

Допомагає структуруватися психогеометрія, яка передбачає створення та розмальовування геометричних малюнків. Психологиня особливо рекомендує методику «Різнокольоровий слон у клітинку» для структурування, систематизації та спокою в час кризових подій. Автор методики — Вікторія Назаревич. Потрібно намалювати або роздрукувати слоника, розкреслити його квадратиками і замалювати їх різними кольорами.

Цікавим методом лікування є хібукі-терапія — собака-обіймака. Вона дозволяє перенести на іграшку свої переживання і страхи. Говорячи від імені іграшки дитина чи дорослий насправді переживає власний досвід, не замикається на своїй психотравмі, а розповідає про власні переживання і почуття. У людини формується досвід розуміння свого стану та потреб, вона піклується про себе через хібукі.

«Коли починається осінь, ми малюємо кавою, тому що коричневий колір дарує відчуття комфорту, затишку, тепла, позитивно впливає на інтелектуальний розвиток. Окрім того, кава має приємний аромат. Ми можемо додати туди корицю, ваніль. Виходять ароматні картини», — розповідає психологиня. 

 

Складнощі роботи психолога

 

«Людина в терапії схожа на маленьку оголену душу. Це немовля, яке лежить в нас на долоньках. І ми його ведемо, ведемо…Можна порівняти ще з пташечкою — коли вже пірʼячком обростає, ми маємо її відпустити. Ніхто із гарних психологів не буде підсаджувати людину на роки терапії, якщо це не передбачено певним діагнозом», — ділиться психологиня.

Алла Буніс ділиться, що інколи робота психолога знецінюється. Психолог допомагає, але дитина повертається в те саме травмуюче середовище. Щоб такого не відбувалось, потрібно впливати і на «травмуюче середовище».

«Є люди, які вважають, що психолог має чарівну паличку чи пігулку, яка вирішує за один раз всі проблеми. Для результату потрібен певний час», — наголошує Алла.

 

 

Як підтримати дитину під час війни

 

Пояснювати дітям воєнні події потрібно згідно з віковою категорією. Насправді, діти самі все розуміють і їм потрібно не стільки пояснювати, як підтримувати. За словами психолога, не варто дитину обманювати, боятися проявляти свої емоції.

«Страх під час війни — це нормально. Він говорить про те, що ти нормальна здорова особистість. Страх є вписаною програмою, яка допомагає зберегти життя», — підкреслює пані Алла.

«В першу чергу потрібно говорити про емоції. Слід сказати: «Так, мені також страшно і я намагаюсь забезпечити безпеку настільки, наскільки я це можу». Це зближує дітей із дорослими і вони розуміють, що вони нормальні. Тому що, якщо дитина каже, що вона боїться, а дорослий каже, що він не боїться, то дитина думає, що з нею щось не так», — додає психологиня.

 

 

Дитині важливо почути, що батьки поруч і вони створюють безпечне середовище. Розповідь і повторне обговорення страшних подій війни призводить до повторної травматизації, тому не варто ще раз змушувати дитину переживати побачене. Травми гальмують розвиток, тому їх потрібно пропрацьовувати зі спеціалістами.

 

Як допомогти людині, яка постраждала через воєнні події

 

Людям, які пережили жах війни, не варто задавати питання про те, що їм довелось пережити, оскільки їм доведеться знову поринути у травматичне середовище. Для людей, яким довелось перебувати в окупації, зіштовхнутись із жорстокістю, смертю, тваринним страхом, втратити домівку, варто створювати терапевтичний творчий простір, у якому вони зможуть проявити себе та розвиватись.

«Коли людина говорить, ми слухаємо і не задаємо ніяких питань. Єдине, що ми можемо запитати, це як вона почувається зараз та чим ми можемо їй допомогти», — підкреслює Алла.

«В нас зібралась нова група арт-терапевтичної психологічної підтримки і там є хлопчик із Донецької області. І що б ми не малювали, він малює символи свого міста, шматочок свого дому, територію, де він любив гратися. Він дуже переживає і плаче за своїм містом. Його увагу ми фокусуємо на чомусь іншому, просимо його розповісти про те, що він побачив та любить в Житомирі. І він починає із захопленням розповідати про наше місто, його увага переводиться на позитив», — ділиться психологиня.

Не варто також говорити людям, що все буде добре, тому що це ілюзія. Ніхто не може гарантувати, що все буде добре. Людина обовʼязково у важкий момент згадає хто їй сказав, що все буде добре, і сприйматиме це як обман. 

 

 

Не слід говорити з травмованими внаслідок воєнних подій людьми про плани на далеке майбутнє. В них наразі немає сил планувати щось, потрібно вижити в конкретний момент. Краще запитати про те, чого людина потребує наразі, що вона вміє робити, чим їй можна допомогти. Не можна зачіпати емоційну сферу.

На думку психологині, робота над психічним здоровʼям зараз надзвичайно важлива, тому що, коли закінчиться війна і наші Герої повернуться додому, вони хотітимуть бачити здорових людей і щасливе цивільне життя.

 

Як адаптуватися до війни

 

Якщо говорити про адаптацію війни, то психологиня говорить наступне:

«Я завжди раджу створити вдома «місце сили». Це може бути  стільчик, куточок якийсь. Його застелити улюбленою ковдрою і поставити біля себе те, що дарує радість. Варто обрати колірну гаму, яка подобається. І, коли ви будете сідати у це місце сили, варто уявляти, що ви набираєтесь того, що вам потрібно. Потрібен спокій — уявили, що ви отримуєте спокій. Можна попити в цьому місці каву чи чай».

 

 

Можна робити ванночки із морською сіллю. Вони допомагають зняти напругу та відволіктись. Навіть якщо немає можливості набрати ванну, можна робити ванночки для рук чи ніг. Інколи до них додаються натуральні ароматичні масла. Кожне з них має певний вплив на організм та психіку.

На думку психологині, адаптуватись до війни неможливо, тому що це ненормальні умови. Проте, пристосуватися до певних умов можна. Так ми пристосовуємося до відключення світла, відсутності води, періодичних повітряних тривог чи вибухів, зміни місця проживання, робочого місця.

Варто планувати свій день, тиждень. Проте, не слід планувати на пів року. Не через те, що протягом цього періоду може статися щось погане, а через те, що на тривале планування ми витрачаємо певні сили, а зараз нам потрібно їх максимально зберігати, щоб кожного дня лишатись продуктивними, позитивними і просто вижити.

Хорошою вправою для зняття стресу є стискання чогось в руці. Вона допомагає повернути відчуття контролю, якого більшості з нас сьогодні так не вистачає.

Важливою є наявність підтримуючого та розуміючого оточення. Воно створить комфортну для людини атмосферу та допоможе пережити важкі часи. Можна відвідувати групи підтримки. У разі потреби варто звернутись до психолога.

«Коли ми розповідаємо про біль, то його стає менше. Коли ми розпоідаємо про радість, то її стає більше», — підкреслює Алла Буніс.

На думку психологині, отримані під час цієї війни травми залишаться із нами ще на пʼять-шість поколінь. Проте, вона наголошує на тому, що наша нація неймовірно сильна і в неї є гарне майбутнє.

Щиро віримо, що переживши усі ці страшні події, українці стануть ще сильнішими. Життя стане ще яскравішим після нашої Перемоги. Наразі ж нам не варто здаватися і опускати руки, адже війна закінчиться, а здоровʼя вже ніхто не поверне.

 

Поділитись

Новини по темі: