27 січня — День памʼяті жертв Голокосту. Житомир є одним з міст, мешканці якого постраждали найбільше внаслідок нацистського терору, адже в 1939 році 30% його населення складали євреї.
Журнал Житомира вирішив згадати про період антиєврейського насилля та його наслідки.
Житомир було окуповано Третім Рейхом 9 липня 1941 року. Уже з перших днів німці почали активну антиєврейську політику: населення били, грабували, гвалтували. Перше масове вбивство євреїв в Житомирі відбулось 19 липня 1941 року і було організоване військовими Зондеркоманди та підрозділами вермахту. Тоді було розстріляно 100 євреїв, яких окупаційна влада звинуватила у підпалі будівель міста.
Далі насильство над євреями ставало все частішим та жорстокішим. Того ж року Паулем Блобелем було оголошено про намір вбити всіх житомирських євреїв. Євреїв стали розстрілювати та катувати сотнями. Подіями того періоду були нажахані самі солдати вермахту.
«…Коли ми нарешті піднялися на насип, перед нашими очима постала жахлива за своєю жорстокістю картина, що приголомшувала і жахала непідготовану людину. Там було викопано яма біля 7–8 м довжиною і приблизно 4 м шириною, на одному краю якої лежала купа викинутої з неї землі. Цей пагорб і прилеглу до нього стінка ями були цілковито залиті потоками крові. Сама яма була заповнена багатьма трупами чоловіків та жінок різного віку, загальне число яких важко визначити, як і глибину ями. За насипаним валом перебувала команда на чолі з поліцейським офіцером. На формі поліцейських були сліди крові. На віддалі навколо стояло багато солдат розквартированих там частин; деякі з них були присутні як глядачі й були у трусах, там було також багато цивільного населення, в тому числі жінки та діти…», — йдеться у спогадах свідка масового вбивства євреїв, командира піхотного 528-го полку майора Рьослера.
7 серпня 1941 року На Сінному майдані німцями було влаштовану першу показову страту — вони привселюдно повісили Мойсея Когана та Вольфа Кіпера, які були обвинуваченні у співпраці з радянськими органами. На тому ж майдані було затримано та побито 402 євреї, яких після цього відвезли до Богунського лісу та розстріляли. Як зазначається в документах, за липень-серпень 1941 року було вбито понад 2 тис. житомирських євреїв.
В серпні 1941 року в місті було організовано декілька гетто — на вулиці Чуднівській, Островській та Катедральній. За даними українського вченого Олександра Круглова, там проживало близько 4 820 осіб. 10 вересня німецька окупаційна влада провела нараду, на якій було вирішено «однозначно і радикально ліквідувати єврейську громаду». Як результат цього рішення, 19 вересня 1941 року відбулось масове вбивство євреїв.
Після розстрілу єврейського населення, німецькі солдати перебирали тонни речей вбитих. Найцінніше забирали собі, а білизну та одяг передавали службі з питань забезпечення Німеччини.
Американська історикиня Венді Лауер зазначила, що Голокост в Житомирі вдалось пережити менше ніж 12 євреям. Своїм порятунком вони віддячують неєврейському населенню міста, яке допомагало їм переховатись та втекти.
Міський голова Житомира Сергій Сухомлин також нагадав містянам про події минулого, проводячи паралель із сьогоденням:
«Важливо берегти пам’ять про такі страшні сторінки історії. Режим нацизму не помер, він відродився і продовжує жити як рашизм. Тоді винищували єврейський народ. Зараз — винищують українців. Цілеспрямована ненависть до культури, самобутності нації — криваве вбивство мільйонів людей. Злочинні режими мають бути знищені. І, як показує історія, їх знищують. Так буде і цього разу. Пам’ятаємо невинно вбитих. Тоді і сьогодні».