Питання психологічної підтримки військових сьогодні стоїть дуже гостро, адже після повернення з бойових дій чоловіки та жінки потребують реадаптації та реабілітації. Це не простий та трудомісткий процес.
Саме про це Журнал Житомира поспілкувався із психологинею Наталією Харитоновою.
Пані Наталя працює психологом в громадській спілці «Дім ветерана», а також є викладачем Державного університету «Житомирська політехніка». Після подій 14-го року Наталія почала вивчати бойову травму, навчалась працювати із горюванням та наслідками психотравмуючих ситуацій.
"Дім ветерана"
Як бойові дії впливають на психічний стан військових
Під час виконання бойових завдань воїнам доводиться зіштовхуватися з великою кількістю непередбачуваних і страшних ситуацій, які травмують психіку. Це може бути полон, знущання, загибель побратимів, страх смерті.
«Сказати, що вони всі приходять травмовані не можна. Більшість захисників проходить психологічну підготовку. Це забезпечує більш-менш стабільний стан після повернення з бою. На щастя, ситуація в цьому плані покращується», — розповідає Наталія Харитонова.
За словами психологині, страх спричиняє дезорганізацію. Через це після безпосередньої участі у воєнних діях захисникам доводиться навчатися жити з новим досвідом в умовах цивільного життя. Наталія каже, що навіть на повітряні тривоги чи вибухи на полігоні, до яких ми звикли, захисники реагують інакше. Їх це може збентежити і злякати.
Після повернення з війни чоловіки та жінки ще тривалий час проживають за правилами війни. Головним серед них є довіра лише тим, хто прикривав їх спину у бою. Також військові звикли підпорядковуватись режиму та певним умовам.
«Інколи родинам складно сприйняти поведінку своїх рідних, зрозуміти чому вони не сплять місяцями…Все це через те, що тривалий час їх життя цілодобово перебуває в небезпеці», — каже психологиня.
У випадку порушень зі сном варто звернутись не лише до психолога, а й до невролога або психіатра, тому що це свідчить і про фізіологічні зміни в організмі.
Як допомогти військовим реадаптуватись у цивільному житті
Хибною є думка, що одразу після повернення захисник повинен включитись у побут. Після повернення військового з бойових дій перш за все слід виконати три простих кроки: дати відіспатись, відмитись і поїсти.
«Захисники, які перебували в гарячих точках, потребують попередження дій. Тобто, якщо дружина хоче обійняти свого чоловіка, вона має попередити його. Вони можуть складно сприймати якісь прохання: винести сміття, сходити до магазину за хлібом. Перших два-три місяці необхідно наперед обговорювати заплановану діяльність», — говорить Наталія.
Не слід знецінювати отриманий досвід та переживання військового. Потрібно уникати фраз: «забудь», «не переживай», «пройде», «час лікує». Не варто питати у захисника про пережитий ним травмуючий досвід. За словами психологині, травматичні спогади захисників в деяких випадках мають однакову емоційну потужність, відбулись вони в 2014 чи в 2022 році.
Не варто очікувати швидкої реабілітації. Це важкий процес, який потребує якісної та комплексної роботи психолога, близьких та самого військового.
Методи реабілітації та реадаптації військових
У роботі з травматичними станами військових Наталія перш за все керується протокольними методами, затвердженими відповідною постановою Кабінету міністрів. Також вона застосовує методи європейських колег. Серед таких — КПТ (когнітивно-поведінкова терапія), метод переробки інформації рухом очей, пролонгована експозиція. Це є обовʼязкові методи, які показали себе найкращим чином в процесі реабілітації військових. Також Наталія застосовує тілесно-орієнтовану терапію та елементи арттерапії.
«Найкраща психологічна реабілітація проходить в безпечному місці. До прикладу, наші військові проходять її в Польщі. Вона доповнюється також екскурсіями, поїздками, походами, басейном, іпотерапією», — каже психологиня.
Дуже допомагає в процесі реадаптації, за словами Наталі, психологічна просвіта військових. Тобто, їм пояснюють роботу психіки та її реакції на певні чинники.
Який час потрібен для реадаптації військового і чи можлива повна реабілітація
Прожитий досвід залишається з людиною на все життя.
«Після травматичних подій людина може спокійно жити і 20 років, але станеться якась подія, що нагадає про отриманий біль. Тригером може стати звук, природне явище, слова тощо. Реабілітуватись назавжди не можна. Інколи захисники повертаються до процесу стабілізації через певний період», — розповідає Наталія.
Варто враховувати, що часто військові отримують повторні психологічні травми, вони накладаються одна на одну, тому спілкування з психологом може бути регулярним.
Психологиня наголошує на тому, що і цивільне населення отримує психологічні травми тієї чи іншої інтенсивності. Саме тому підтримки спеціалістів потребують усі. Це забезпечить наявність сил для відновлення країни та повернення до мирного життя після Перемоги.
Роботи військових та їх родин
Чи легко військовим звертатись до психолога
Інколи у військових присутня думка, що все саме пройде і можливо впоратись самостійно. Проте більш досвідчені захисники самостійно звертаються до психолога, оскільки розуміють, що їх стан ламає психіку, руйнує стосунки з родиною і друзями.
Заважає усвідомленню та швидкому психологічному відновленню високий рівень героїзації, намагання впоратись із проблемою без допомоги спеціаліста. Інколи ветеран звертається через рік чи навіть декілька після отримання психологічної травми.
«Велика рекомендація — не ігнорувати важкі стани. Краще прийти поплакати у психолога і зрозуміти що відбувається, ніж зірватися вдома чи на роботі. Такі ситуації можна попередити», — наголошує Наталія Харитонова.
Як підтримувати близьких людей військових: дружину, чоловіка, батьків, дітей
Наталія підкреслює, що не варто допомагати, коли людина про це не просить.
«Ми не запитуємо «як ти?», «шо ти?», «спала чи ні?»…Можна зателефонувати і запропонувати придбати продукти, допомогти завести дітей до школи. Не можна казати, що все буде добре. Не варто гукати близьку людину військового на вечірку. Краще зустрітись за чашкою чаю та поспілкуватись про буденні речі: книги, фільми, дітей, догляд за собою, покупки тощо. Не варто будувати хибне майбутнє. Є тут і зараз, є реальність, і яка вона буде завтра, коли чоловік чи дружина знаходиться на передовій, ми не можемо спрогнозувати. Найголовніше — не спричиняти добро там, де його не просять», — наголошує психологиня.
Не слід також намагатись самостійно виконувати роль психолога. Зустрічатись за келихом вина в такому стані також не дуже гарна ідея, за словами Наталії. Краще допомагати на простому побутовому рівні, в залежності від того, чого потребує родина. Варто дати зрозуміти, що вони не самі у той момент, коли їх захисник рятує всіх. Раз на тиждень можна телефонувати, щоб привітатись і запропонувати свою допомогу.
Фото ветеранів та їх близьких
Рівень психологічної підтримки військових в Україні та Житомирі
На думку Наталії Харитонової, психологічна підтримка військових наразі в нашій країні не знаходиться на достатньому рівні. Деякі житомирські частини не мають навіть військових психологів. Є і психологи, які не пройшли фахову підготовку і займаються не своєю справою.
«Говорити про повне забезпечення ще рано, тому що за девʼять років ми не мали потрібної підготовки кваліфікованих психологів на державному рівні. В Житомирській політехніці вже третій рік діє спеціалізація екстремальної та юридичної психології, планується відкриття клінічної та реабілітаційної психології. Там готуватимуться фахівці по роботі із травматичними подіями війни, насиллям, особами, які мають інвалідність…Тобто Житомир вже робить ці кроки», — каже Наталія.
Кожен з нас повинен усвідомлювати важливість підтримки психологічного здоровʼя, адже після здобуття Перемоги нам потрібно буде будувати щасливе майбутнє, виховувати дітей, вміти жити у новій реальності з пережитим досвідом.