Кривава бійня на Житомирщині: ким насправді були жертви масового вбивства

На Житомирщині у ніч проти 22 травня чоловік з рушниці розстріляв компанію друзів, яка приїхала до нього на відпочинок. Всі загиблі – або ветерани війни, або чинні військовослужбовці Нацгвардії. Вони затоваришували на війні – разом служили у батальйон імені генерал-майора Сергія Кульчицького. 

Вони продовжували підтримувати дружні стосунки на мирній території, після того, як частина із них завершила свою службу – йдеться у матеріалі 24 каналу.

Хто загинув внаслідок стрілянини

 

• Боєць батальйону Кульчицького Владислав Мамиченко (псевдо "Мамик");
• Боєць батальйону Кульчицького Андрій Москалець ("Мальок);
• Боєць Бригади швидкого реагування та ветеран батальйону Кульчицького Віталій Вульчин ("Розстрига");
• Ветеран батальйону Кульчицького Володимир Купріянов ("Фін");
• Ветеран батальйону Кульчицького Ескендер Османов ("Ескендер");
• Ветеран батальйону Кульчицького та волонтер Роман Ханенко ("Гетць");
• Ветеран батальйону Кульчицького Олександр Білоус ("Білий").

Що відомо про загиблих на Житомищині

Всі, кого ми опитали, зазначили, що загиблі були працевлаштовані, не були схильні до жорстокості, любили рибалку і на ставок до Захаренка навідувались відпочивати роками. Власне, як і чимало інших силовиків. Як розповіли працівники Міноборони та Генештабу ЗСУ, цей ставок був популярним місцем відпочинку також серед їхніх офіцерів, які люблять рибалити.

Чинний боєць батальйону Кульчицького Павло із псевдо "Мєткий" знає загиблих від 2015 року – вони разом воювали. За його словами, всі вони були досвідченими та захопленими рибалками. Що, зокрема, допомогло їм і під час бойових дій.
 

"Із більшістю з них я познайомився під час виїзду у їхню першу ротацію. Я був заступником командира взводу. Вони всі тоді були недосвідчені і по ходу справи набиралися бойового досвіду. Пам'ятаю, як ми на позиції робили облаштування місця дислокації і хлопці це робити вже вміли, – зазначив боєць.

"У них був досвід частих виїздів на природу, на ту ж рибалку, і облаштовуватися на місці вони могли, використовуючи все, що є під рукою: гілки, листя. Вони робили такі халупки, де можна було затишно відпочивати. Ну, і замаскуватися, природно", – розповів він.

За його словами, вони неодноразово говорили, і про ставок, де їх вбили, мовляв, у них є таке чудове місце, де вони отримують купу позитивних емоцій.
 

"Запрошували всіх після ротації поїхати туди відпочити і порибалити. Вони дуже сильно поважали цю справу – половити рибку. Роками туди їздили. Добре знали людину, яка їх убила. Ми всі про це знали. Приїжджати туди і робити щось погане в місці, яке було улюбленим, немає сенсу", – додав він.

При цьому, за словами "Мєткого", більшість загиблих не зловживали алкоголем, а деякі не вживали його взагалі. І про це у підрозділі знали всі.

Ветеран батальйону імені Кульчицького та волонтер Роман Ханенко ("Гець"), за його словами, приїхав д підрозділу як волонтер. Згодом – вступив до лав батальйону і з 2015 року брав участь у бойових виїздах.
 

"Був водієм на швидкої допомоги, неодноразово вивозив поранених, надавав першу медичну допомогу. Ми з ним познайомилися, коли наш екіпаж БРДМ у колоні відходив з Вуглегірська. На наступну ротацію ми Рому вже взяли в свій екіпаж, як кулеметника", – розповів Мєткий.

За словами іншого бійця – ветерана Олега "Адеси" – тоді Роман підмінив кулеметника екіпажу, у якого захворіла мама і він змушений був тимчасово залишити зону бойових дій.

Він також розповів, що Роман мав зареєстрований травматичний пістолет, який завжди тримав у машині.

"Він інспекції проводив по фонду Давида Арахамії (волонтерське об’єднання "Народний проект"/People's Project – ред.). Фонд купував дороге обладнання, і щоб контролювати його наявність, Рома їздив на передову і перевіряв, чи працюють з ними хлопці і приносить це все користь державі. Тому йому для роботи на передовій потрібна була своя амуніція", – пояснив "Адеса".

За його словами, Роман був активною, відкритою людиною, яка вела здоровий спосіб життя. "Він курити кинув, коли один раз під перехресний вогонь потрапив. Тоді сказав: "Господи, якщо я живим залишуся – палити кину точно!". Він вижив. І кинув.
 

"Роман дуже любить своїх дітей. Ми поруч живемо на Позняках, він часто бере свого молодшого і на візку з ним гуляє, до мене заходять. Меншенький його дуже любить футбол, або там взяти камінчик і піти по чому-небудь постукати, як будь-яка мала дитина. Я знаю, що його вже немає. Але не кажу в минулому часі. Не можу", – сказав він.

Волонтерський досвід та знайомства Роман часто використовував для того, аби забезпечити бійців підрозділу усім необхідним.

"Рома і "Фін" – це були однозначні лідери у своїх компаніях хлопців. І Рома був тією людиною, яка ці компанії поєднала", - сказав ветеран батальйону Кульчицького Олексій Смірнов на псевдо "Зігзаг", .

"Фін" – ветеран батальйону Кульчицького Володимир Купріянов. Він народився і виріс у Донецьку. Брав участь у донецькому Євромайдані.
 
Із початком війни перевіз родину у Київ та пішов воювати.
 

"Вища освіта, кілька мов, феноменальний розум і практично фотографічна пам'ять. Він міг підтримати цікаву розмову на будь-яку тему. Неймовірно допитливий, ніколи не мав ніяких бар'єрів, аби дізнатись щось нове. Біля нього світилося все і завжди. Не знаю, як у нього це виходило – прокидаєшся десь в окопі, погода погана, води немає, а він все одно бігає і посміхається. Здається, що в армії повинні бути брутальні хлопці, з великими руками. А тут – світлий айтішник", – розповів "Зігзаг".

За словами Олексія, вони познайомились у 2016 році, коли формували новий взвод аеророзвідки. Туди підбирали людей, які знаються на техніці і люблять із нею працювати.

"У цій справі є дуже багато нюансів. Якщо людина технікою ніколи не цікавилася раніше, їй складно буде просто взяти до рук гаджет і почати управляти різними видами техніки. Наші хлопці, врешті-решт, не просто так їздили в Америку і там вчилися", – згадує він.
 

"Фін", коли їздив, знаючи іспанську, італійську та англійську, по суті був перекладачем для багатьох наших полковників і офіцерів. Він, на відміну від них, із американцями спілкувався на повному рівні. Те, що нам сказали пройти за тиждень, ми пройшли за три дні, після чого вже з'ясовували, що і як у них організаційно влаштовано. "Фін" звідти повернувся з палаючими очима, розповідав, що зараз ми тут побудуємо нову систему, у главку є люди, які розуміють, як це важливо і теж патріоти", – пояснив Олексій.

"Фін" – людина, яка максимально із технікою "на ти". Ескандер – плюс-мінус так само. "Розстрига" Віталік – це вже бойова людина, яка чудово розуміла, як вести групу. Йому довіряли водити всю групу аеророзвідки, у якій були люди, за голову кожного з яких давали дуже багато грошей", – розповів Олексій.

Після звільнення "Фін" продовжив працювати із технікою та відеозйомками – готував відео для онлайн видань:"Оскільки вони з Ескою, тобто – з Ескендером, були не розлий вода, то він і його до себе перетягнув і, здається, останні кілька місяців, вони разом цим займалися".
   

"Ескендеру кримськотатарська громада допомогла стати на ноги після звільнення, щоб він технікою для роботи обзавівся, квадрокоптер теж собі купив", – розповів "Зігзаг".

Якщо "Фін" був лідером і людиною, яку можна назвати двигуном прогресу, то Ескендер Османов – особистість більш творча. До окупації Криму та почтаку війни працював барменом, займався музикою, як усі кримчани – працював на туристів у сезон відпусток.


Він любив малювати, постійно щось вигадував. У нього по роботі постійно було питання: "А що буде, якщо ми спробуємо ось так? А якщо зробити ось так – буде краще?". 
 

"Він все життя себе намагався реалізувати в різних речах. Весь час щось розмальовував, щоб було красиво. Причому, малював якісно", – розповів Олексій.

Віталій Вульчин ("Розстрига"), за словами одного з побратимів – патріот із шикарними козацькими вусами. За словами іншого –непростий, зовні суворий чоловік, який при ближчому спілкуванні виявлявся неймовірним добряком. Дуже захоплювався темою козацтва і поступово обмотував себе різними фактами про нього.
   

"Дуже надійний, якщо сказав, то зробив обов'язково. У питанні машин йому рівних не було", – додав "Зігзаг".

Владислав Мамиченко ("Мамик") та Андрій Москалець ("Мальок") – медики, які, в тому числі, займались медичною підготовкою бійців підрозділу.

Їх поважали не лише, як надійних медиків, а і через те, що були занадто ввічливі – від них навіть мату ніхто ніколи не чув. Вони разом із Олександром Білоусом ("Білим") жили на столичному Лісовому масиві. І дружити почали задовго до 2014 року – ледь не з дитинства. Разом пішли воювати.
 
"Білий", за словами Олега, працював на ринку "Юність". "Я ще в 90-х на "Юності" працював, як і він. Ми наочно один одного знали, віталися. У 2014 році, коли я його у батальйоні зустрів, запитав: "О, та ти теж тут?" Він сказав: "Ну, так, де ще мені бути?".
 

"Мальок" серед трьох друзів був найстаршим. Він – експерт з антикваріату, реставратор. Так само любитель риболовлі. "Ми коли іноді бачили, які люди до нього на консультації приїжджали, запитували "Що ти взагалі на фронті забув?", – розповів Олексій.

"Він був із тих добровольців, які за людей воюють, а не за значки або нагороди. Спокійний, завжди веселий і доброзичливий. На фронті готував прекрасні страви на польовій кухні", – додав Олег.
 

"Мамик" постійно допомагав оточуючим – і щось полагодити, і десь підтримати, і в чомусь піти на зустріч. Ну, і рибалити любив. Для них для всіх це було важливо. Я по кожному можу багато говорити. Всі вони сидіти на місці не любили. І коли починалася війна, вони теж на місці всидіти не змогли", – сказав "Мєткий".

26 травня 27 окрема бригада Нацгвардії провела в останню путь сімох ветеранів АТО. Поховають нацгвардійців на Лісовому кладовищі в Києві - поруч один з одним.
 

Масове вбивство на Житомирщині: головне

 

• Трагедія трапилася приблизно о 1:00 22 травня неподалік села Новоселиця Попельнянського району Житомирської області.
• Сюди приїхали порибалити та відпочити старі товариші по службі. Їх там зустрів господар, який орендує це водоймище. Він також долучився до компанії.
• Чоловіки, імовірно, вживали алкоголь. А коли настала глибока ніч, більшість з відпочивальників пішли спати в сарайчик й біля нього. На березі лишився господар (58-річний професійний мисливець Анатолій Захаренко) та двоє чоловіків.
• Чи стався між ними конфлікт наразі невідомо, але це припускають. У підсумку Захаренко дістав рушницю й вбив обох, а потім пішов розібратися з рештою.
• Опісля до поліції зателефонував 43-річний Вадим Федюнін. Є версія, що його відпустив Захаренко, після того, як Вадим благав його не вбивати. Можливо, йому вдалося просто втекти.
• За фактом злочину Захаренка затримали. Йому вже оголосили підозру в умисному вбивстві понад двох людей.
• Відомо, що решта вбитих – Володимир Купріянов з позивними "Фін" і "Скандер" – Ескендер Османов, волонтер Роман Ханенка ("Гець"), працівник Київського Національного авіаційного університету Олександр Білоус.
• Військові товариші загиблих на Житомирщині бійців вважають, що власник ставку вбив їх через те, що він є прихильником Росії.
• Під час огляду місця злочину поліцейські вилучили 5 одиниць зброї. Вона є офіційно зареєстрованою та належить учасникам події. Серед вилученого – мисливська рушниця. Саме з неї було вбито 7 людей.