Приїхати у Львів, щоб блукати його вулицями – цього ще замало для пізнання міста. Краще буде хоч трішки познайомитися з історією, наприклад, деяких будівель. До речі, можна й поселитися неподалік з ними, орендувавши на час подорожі квартиру по проспекту Соборному. Знайти підходящий варіант легко з http://day.lun.ua/. Саме на головній вулиці міста височіють найгарніші приклади австрійської забудови центру.
Що скажете про Галицьку ощадну касу? Будинок у стилі історизму здається доволі стриманим і вишуканим. Він наділений романтичними рисами, оскільки має необарокові та неоренесансні мотиви. Його інтер’єр мало чим поступається екстер’єру. Тож відвідати нинішній музей етнографії варто хоча б, щоб оцінити вестибюль з поліхромною плиткою, панелями, створеними з кольорового каменю, та вітражами. Купол зі шпилем та скульптурна група біля його основи – завершальні фрагменти будівлі. Скульптура алегорична, уособлює собою процвітання економіки Галичини. Серед львів’ян за нею закріпилася назва «статуя Свободи», таке її прізвисько через схожість із американською статуєю. Справжня ж назва «Ощадність». А факел у руці жінки символізує вільну комерцію.
Люди, як клієнти банку вже не заходять у будівлю з 1950 року. Відколи тут музей. А серед експонатів: карети, порцелянові вироби, колекції меблів, картини ХХ ст., народний одяг.
Для того, щоб оцінити наступну будівлю, потрібно звернути з проспекту Свободи у бік головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка. Неподалік розташований Будинок вчених, колишнє Шляхетське казино. Колись місце для ділових зустрічей, пізніше – азартних ігор, а тепер – для розвитку наук.
Інтер’єр будівлі, особливо дерев’яні різьблені сходи, притягують містян і туристів до Будинку вчених. Також саме ці дубові сходи можна побачити у фільмі «Д’Артаньян і три мушкетери». Д’Артаньян біг ними до кардинала, щоб зіграти партію в шахи.
У традиціях французького ренесансу збудований Палац Потоцьких по вулиці Коперника. Металева орнаментована брама закриває від поглядів витончену будівлю з ліпниною, рельєфами, колонами. Спроектував її у 1890 році львів’янин – архітектор Юліан Цибульський. Всередині споруда не поступається фасаду. Все дуже витончено, на стінах живопис, вітражі.
До австрійського періоду можна віднести і собор святого Юра, будівлю Львівської політехніки, Костел Марії Магдалини, будинок органної музики. Тож і їх не оминіть увагою, і зручно, що всі ці споруди знаходяться на відстані, яку щонайбільше можна подолати за 20 хвилин.