Навіщо в школах з’являться офіцери, чи навчатимуться діти під шум генераторів, як МОН готується до холодів і що чекає на учнів «Нової української школи» у 5–9 класах — в інтервʼю hromadske із заступником міністра освіти і науки Андрієм Сташківим.
Готовність до очного навчання
Яка ситуація з укриттями в школах? Нещодавно уряд виділив дотацію на будівництво, чи вже є результати?
На кінець минулого навчального року приблизно 75% шкіл мали укриття та працювали в очному чи змішаному форматі. Близько 80% шкіл до 1 січня 2025 року матимуть укриття.
Держава виділяє кошти, щоб допомогти органам місцевого самоврядування будувати укриття. Торік це були 1,5 мільярда гривень, за які вдалося відремонтувати й збудувати 187 об'єктів фонду захисних споруд.
На цей рік передбачили 2,5 мільярда гривень для прифронтових і прикордонних територій, а два тижні тому уряд виділив ще 5 мільярдів гривень дотації. За ці кошти плануємо 77 проєктів з будівництва та ремонту укриттів, зокрема 24 — для закладів професійно-технічної освіти.
Потреба в укриттях залишається великою: сховищ не мають приблизно 1800 шкіл.
Якби нині були всі укриття, скільки учнів могли б навчатися офлайн?
Зараз дистанційно навчаються приблизно 600 тисяч учнів. Якщо в усіх школах будуть укриття, дітей, які навчаються онлайн, стане менше, проте вони все ж залишаться.
Є регіони, де навіть за наявності укриття відновити очне навчання неможливо — не дають такої змоги безпекові умови.
Першочергова потреба будівництва укриттів у школах, де можна буде відновити очне навчання. У низці громад ми будуватимемо одне укриття на 3–4 школи. Тобто сховище буде в так званій опорній школі, до якої автобусами підвозитимуть дітей з 2–3 сусідніх невеликих шкіл.
ФОТО: Андрій Сташків, Мережа
Залишиться запит на будівництво приблизно 440 укриттів, щоб усі школи, де це можливо, відновили навчання в очному або змішаному форматі.
Навчання під час відімкнень світла також викликає чимало запитань. Більшість шкіл обладнані генераторами. Йдеться лише про базові потреби — опалення й електрику — чи ресурсу вистачить і щоб, скажімо, повноцінно запускати комп’ютерні класи?
Осінньо-зимовий період і загалом робота в умовах відключень електроенергії — непросте питання, бо є різні типи шкіл.
Є школи, які мають власні котельні — на дровах чи на газі. Узимку вони можуть завдяки генератору забезпечувати теплопостачання своєї котельні навіть в умовах відімкнень електроенергії.
А є школи, які працюють із централізованим теплопостачанням з комунальних котелень. Переважно це стосується великих міст, у яких, як і у звичайні квартири, тепло подається централізовано.
Якщо централізована котельня не працюватиме, то навіть за наявності генератора буде неможливо дотриматися рекомендованого температурного режиму, а отже, і відновити очне навчання.
На жаль, є й школи, які мають електричне опалення. Особливо це стосується гірських районів, де газ до закладів освіти не підведений. Ситуація різна й залежить від типу шкіл у певному регіоні.
Зараз 80% шкіл мають генератори й теоретично можуть використовувати їх для забезпечення освітнього процесу. Та це не означає, що генератори дадуть змогу забезпечити школи теплом. Поки трохи більш як 50% шкіл повністю готові до опалювального сезону, навіть якщо не буде електрики.
Ми говоримо з обласними військовими адміністраціями, донорами та партнерами про те, що нам потрібно додатково ще близько 3300 генераторів різної потужності в заклади освіти, щоб максимально підготуватися до цієї зими.
Зміни в навчальному році 2024–2025 та реформа НУШ
В умовах війни все ж триває освітня реформа — «Нова українська школа». Що нового для школярів буде вже цьогоріч?
У 2024–2025 навчальному році реформу НУШ впроваджуємо в базовій школі — тобто у 5–9 класах. Реформа вже подолала умовний екватор: початкові класи навчаються за цією реформою, до них уже долучилися пʼяті та шості класи, а вже з 1 вересня — будуть і сьомі класи.
На цей рік у держбюджет заклали 1,5 мільярда гривень субвенції на реформу «Нової української школи» — ці кошти вже розподілили за областями. За них школи купуватимуть навчальне обладнання, інтерактивні дошки, панелі та дидактичні матеріали для природничих кабінетів. У межах субвенції також закладені кошти на професійний розвиток учителів. Крім цього, плануємо фінансово підтримати школи, які пілотують реформу НУШ у восьмому класі. Таких шкіл приблизно 140 по Україні. Для них передбачили оновлення освітнього середовища та закупівлю навчальних матеріалів, за якими діти навчаються на заміну підручникам.
А яка ситуація з новими підручниками, чи всі учні їх отримають?
Від початку повномасштабного вторгнення у держави через секвестр бюджету не було коштів на друк підручників — для п'ятих і шостих класів було вкрай складно їх друкувати.
У 2023 році ми державним коштом, а також завдяки донорам та іноземним партнерам надрукували всі підручники для п'ятих і шостих класів. Цього року уряд заклав кошти на друк підручників для сьомого класу.
На сьогодні вже майже 90% від усіх надрукованих підручників доставили до обласних складів, звідки їх розвезуть по школах.
Ми ще додруковуємо підручники для дітей з особливими освітніми потребами та для національних меншин. Але це невеликі кількості, якщо порівнювати із загальним накладом підручників, які ми друкували для сьомого класу.
На якому етапі підготовка до пілотування реформи «Нової української школи» для 10–11 класів?
Реформа для профільної середньої освіти масово розпочнеться у 2027 році. Тобто в нас попереду є ще два роки. Ми вже починаємо готуватися.
У 2025–2026 навчальному році пілотуватимемо реформу в десятих класах. Маємо близько 30 закладів освіти, які стануть першопрохідцями реформи. Це академічні ліцеї та професійні коледжі, у яких навчатимуться учні після дев'ятого класу.
Протягом цього навчального року ми ще додатково плануємо дібрати близько 100 шкіл, які у 2025-му будуть пілотувати реформу профільної середньої освіти.
У бюджетному запиті на 2025 рік ми заклали субвенцію для реформи НУШ у базовій і профільній середній освіті. Проте ми ще не маємо затвердженого бюджету, тому поки зарано говорити, чи будуть ці кошти.
Цього навчального року буде ще одне оновлення — курс «Захист України». Чи все готове для цього?
«Захист України» викладатимуть у спеціально створених осередках, серед яких школи та професійно-технічні заклади освіти. Це не означає, що вже 2 вересня у школах викладатимуть оновлений «Захист України». Цей предмет буде у форматі навчальних днів, а школи самі визначатимуть дати проведення цих занять.
Загалом по Україні ми хочемо створити 1800–2000 осередків, щоб охопити всіх учнів старших класів. Перші 1200 вже запрацюють цього навчального року, а решту мають створити до 2027 року.
Зараз обласні адміністрації завершують створення та оснащення цих осередків, на це виділили кошти з держбюджету. Ідеться, зокрема, про обладнання для викладання 10 модулів програми. Тут і навчання керувати дронами, і домедична допомога, і загальновійськова підготовка, і орієнтування на місцевості.
Ще триває навчання близько 3–3,5 тисячі учителів. Кожен повинен вивчити методику викладання цих модулів. Якщо педагог один буде викладати всі модулі, які є в навчальній програмі, то, відповідно, повинен пройти підвищення кваліфікації за кожним з них.
Плануємо, щоб навчання завершилося до кінця цього року. Цим займаються інститути післядипломної освіти, які працюють зі ста тренерами, підготовленими міністерством. Також є багато інших організацій, які готові допомогти з навчанням викладачів.
Ще одне обіцяне нововведення — залучення офіцерів Служби освітньої безпеки, які мають допомогти школам налагодити безпекову систему: від потрапляння в будівлю закладу і перевірки сторонніх — до консультацій щодо цькування чи мінної безпеки. Коли такі правоохоронці запрацюють у школах?
Від 2 вересня розпочався пілотний проєкт, який впроваджує Міністерство внутрішніх справ. Таких офіцерів матимуть близько 600 шкіл. До кінця року плануємо розширення до тисячі шкіл, ця кількість зростатиме й надалі.
Передусім офіцери Служби освітньої безпеки зʼявляться у школах на прифронтових та прикордонних територіях, а також у великих закладах середньої освіти. Вони не просто чергуватимуть як сторожі — офіцери допомагатимуть реагувати на повітряні тривоги, запобігатимуть потраплянню в школу сторонніх і стежитимуть, аби в заклад не принесли небезпечні предмети.
Проєкт також передбачає окремі вимоги до організації простору школи для поліпшення безпеки. Це про встановлення огорож, відеоспостереження, обладнання тривожними кнопками. Також обговорюємо можливість встановлення металодетекторів у школах.
Наприклад, тривожні кнопки є вже в майже 11,5 тисячі шкіл — це 91% від загальної кількості. У понад 7500 шкіл є фізична охорона: це сторожі, працівники охоронних організацій. У близько 6000 шкіл встановили відеокамери.
Один новий курс замість декількох предметів
У травні 2024-го міністр Оксен Лісовий в інтервʼю hromadske анонсував «спрощення деяких освітніх програм» у школах. Як приклад він наводив понад 40 авторів, яких учням треба за рік пройти в дисципліні «Українська література». Що вже вдалося зробити в цьому напрямку?
Ми запроваджуємо низку змін, що мають спростити освітній процес, водночас підвищуючи якість освіти. Зокрема, ми розробили скорочені навчальні програми, які рекомендуємо учням, які навчаються за кордоном. Також ми внесли зміни до типової освітньої програми для 5–9 класів, щоб зробити її гнучкішою.
Тепер школи матимуть більше можливостей для адаптації програм до конкретних потреб учнів. Кожен заклад освіти може зменшити або збільшити кількість годин на вивчення певних предметів, залежно від рівня освітніх втрат. Також можна буде використовувати інтегровані курси, де замість двох окремих предметів викладатиметься один інтегрований.
Про злиття яких дисциплін ідеться?
До прикладу, ми розробили концептуальні засади реформування історичної освіти — курсів «Історія України» та «Всесвітня історія». Аналогічно можна інтегрувати курси хімії, фізики й біології в один предмет — наприклад, «Природничі дисципліни». Може йтися і про спільний курс української мови та української літератури.
Насправді варіантів дуже багато. Можна навіть інтегрувати іноземну мову й фізику — вивчати фізику англійською. Так, це непросто, оскільки потребує серйозних вимог до вчителів і авторських колективів, які прописуватимуть ці модельні навчальні програми — їм треба володіти одночасно двома дисциплінами. Утім, нові стандарти як базової, так і старшої профільної освіти дають змогу це робити.
Ми вже маємо деякі рішення від авторських колективів. Інтеграція предметів зменшує загальну кількість дисциплін у школі, роблячи підхід до вивчення більш комплексним.
Обʼєднання історичних дисциплін турбують низку науковців. Лунали думки, що таке обʼєднання зменшить обсяг інформації, яку викладатимуть саме про історію України. Чи справедливе це припущення?
Думки можуть бути різні, особливо серед науковців. Насправді над цим рішенням не один рік працювали багато фахівців — були залучені як учителі, так і науковці. У підсумку ми запропонували концепцію, вектор руху.
Історія України є невіддільною від історії решти світу. Наша держава постійно розвивається, вона завжди була інтегрована в загальний контекст. Не можна розглядати факти та події, які відбувалися в історії України окремо від тих, які були в інших країнах. Варто розуміти вплив подій, які відбувалися в Україні, на інші країни й навпаки.
А ще ж можуть не зійтися в часі програми, якщо, наприклад, про одні події в предметі «Історія України» викладають у вересні, а на «Всесвітній історії» — навесні. Це все має бути цілісно й у межах одного предмета.
Інтеграція двох курсів не страшна, якщо зробити якісні навчальні програми. Ми говоримо про те, що дві третини навчального матеріалу мають бути про Україну, а решта — про історію інших країн. До того ж концепція закладає збільшення кількості годин на викладання історії.
Уявити об'єднання історичних дисциплін легше, адже переважно у школах обидва предмети викладає один вчитель, а от з природничими науками ситуація складніша. Переважно хімію, фізику та біологію викладають різні педагоги. Як вони сприймуть таку зміну? Чи поменшає в них навантаження в разі обʼєднання дисциплін?
Ні, адже кількість годин на викладання предметів за умови інтеграції залишається та сама. Тобто якщо на тиждень викладають, наприклад, дві години «Історії України» та дві години «Всесвітньої історії», то разом інтегрований курс матиме чотири години.
Що стосується вчителів — справді, викладати інтегровані курси не так просто. Задля цього ми проводитимемо для них навчання.
Освітню програму складають для себе індивідуально в кожному окремому закладі освіти. Ми, як міністерство, лиш пропонуємо рішення у вигляді модельних програм, які пройшли експертизу і які рекомендовані для використання. А вже школа вибирає, хоче вона викладати інтегрований курс або окремі предмети.
Чимало дискусій щодо адаптації навчальних програм до сучасних потреб: розвивати фінансову й інформаційну грамотність, розуміння суспільних процесів. Ці завдання має виконувати саме школа? Чи їх краще делегувати?
Медіаграмотність й інформаційна безпека — справді важливе питання. Цей компонент інтегруватимемо в освітній процес — відповідні навички будуть складником різних предметів.
Окремо допомагають наші партнери — організації, що працюють з дітьми. Вони проводять для них тренінги про те, як правильно поводитися в інтернеті, як перевіряти інформацію, розпізнавати фейки тощо.
З громадянської освіти розроблений інтегрований курс для восьмого класу. Ми пропонуємо школам модельні програми, які вже пройшли експертизу.
Ми розвиватимемо у школярів і фінансову грамотність. Як управляти особистим бюджетом, заробляти кошти, не потрапляти на гачок шахраїв. Зараз спільно з Національним банком наше міністерство працює над впровадження такого курсу з восьмого класу наступного навчального року.
Крім цього, очевидним є запит на цифровізацію освітнього процесу. Які електронні системи зараз у розробці?
Ми працюємо над модернізацією інформаційної системи АІКОМ, яка веде облік даних у сфері освіти. Це дасть школам змогу витрачати менше часу на різні звіти.
Другий напрям — полегшення взаємодії з батьками. Ми зробили можливим подання документів для переходу в новий заклад освіти через електронну пошту. Але в майбутньому хочемо, щоб це також було втілено через АІКОМ. Не потрібно буде йти в стару школу, щоб забрати теку з особистою справою, а потім нести її в нову школу — це можна буде зробити онлайн. А ще батькам не треба буде збирати купу довідок, які вже будуть у реєстрі. Зараз ми тестуємо цей функціонал.
Поки не можу розкрити деталей, але плануємо запуск великого проєкту «Мрія». Згодом ми його окремо презентуємо. Поки можу сказати, що це буде гарний інструмент для вчителів, батьків і учнів.
А як ви ставитеся до залучення штучного інтелекту до розробки освітніх програм?
Якщо попросити штучний інтелект зробити різні варіанти задачі, він успішно це зробить. Використовувати його не заборонено. Але важливо перевіряти результати, які він видає.
Формування зображень і відео за допомогою штучного інтелекту стає звичною практикою. Думаю, я нікого не здивую, якщо скажу, що МОН уже використовує такі технології у своїх презентаціях. Це реальність, це сучасність, у цьому немає нічого поганого.
Брак викладачів і «добровільні» внески
Окремо хочеться обговорити проблему дефіциту педагогів, про яку нещодавно заявили в міністерстві. Наскільки велика ця цифра та яких саме вчителів бракує найбільше?
Станом на кінець минулого навчального року в Україні не вистачало близько 4% вчителів для заповнення всіх вакансій. Це приблизно 15 тисяч вакансій по всіх школах — у середньому одна вакансія на школу.
Якщо порівнювати з попередніми роками, ситуація змінилася несуттєво, хоча є певні особливості, пов'язані з війною. У прифронтових та прикордонних регіонах «кадровий голод» відчувається гостріше — особливо після деокупації. Наприклад, після звільнення Куп'янська та навколишніх громад у Харківській області місцева влада мала серйозний дефіцит учителів.
У цілому по Україні ситуація з браком учителів не дуже критична. Найбільше не вистачає викладачів української мови, іноземної мови, інформатики та фізики.
Як у МОН розв'язують цю проблему?
Ми зараз активно працюємо над створенням кадрового резерву вчителів. Також на регіональному рівні є різноманітні програми, що сприяють залученню педагогів. Це і про встановлення надбавок до зарплат, і про надання житла для внутрішньопереміщених осіб з-поміж педагогів.
Деякі обласні департаменти публікують списки вакансій — зараз міністерство працює над централізованим збором цієї інформації, щоб звести всі дані в одну таблицю й зробити її доступною до перегляду. Поки відклали це до початку нового навчального року, щоб зібрати актуальні дані.
Розкажіть детальніше про кадровий резерв. Коли він зʼявиться та як працюватиме на практиці?
Працюємо над його створенням і плануємо запустити вже восени. Облік резерву буде вести «Інститут освітньої аналітики». Наразі розробляємо інформаційну систему для реєстрації вчителів.
Педагоги, які виявлять бажання потрапити до кадрового резерву, зможуть обрати область і територію, де бажають працювати після її деокупації. Дані щодо цих вчителів після звільнення території отримають місцеві школи й зможуть запросити їх на роботу.
Плануємо надавати фінансову підтримку вчителям, які долучаться до кадрового резерву. Нині тривають перемовини з Мінфіном щодо визначення розміру оплати.
Щодо фінансової підтримки багатьох батьків обурює, що в школах побутує практика благодійних внесків, які подекуди зовсім не «благодійні». Переважно йдеться про оплату побутових потреб — наприклад, ремонту класів. Як ви ставитеся до такої практики?
Фінансування шкіл та їхнє оснащення є обов'язком органів місцевого самоврядування — починаючи від купівлі штор для вікон і закінчуючи будівництвом укриттів. Держава підтримує місцеві органи через субвенції, які щороку надає на різні потреби, як-от будівництво укриттів, придбання автобусів. Цього року також передбачили видатки на ремонт харчоблоків. Звичайно ж, ніхто не може заборонити добровільні внески — якщо вони саме добровільні.
Примус батьків «здавати» на щось гроші є однозначно неприйнятним. Батьки не повинні ні за що платити, віддаючи дитину в державну школу. Їхній обовʼязок — придбати своїм дітям канцелярію й інші необхідні речі. Якщо школа вимагає здати на щось гроші, слід звертатися до правоохоронців або органів управління освітою.