Відбудеться творчий вечір, присвячений 50-річчю Житомирського академічного ансамблю танцю «Сонечко». Випускники ансамблю теж братимуть участь у святковому концерті та вже активно готуються на репетиціях.
Днями у міській школі хореографічного мистецтва «Сонечко» з нагоди 50-річчя колективу відбулися зустрічі випускників усіх поколінь.
Журнал Житомира спілкувався з випускниками про спогади та життєві уроки, які вони винесли з навчальної програми у доросле життя. Колишні учні ділилися теплими історіями, розповідали про свої досягнення та висловлювали вдячність вчителям за отримані знання та підтримку.
Танець крізь усе життя – історія педагога
Олена Зоря — одна з перших випускників школи «Сонечко» — закінчила школу в 1979 році. Вона розповіла, що у дитинстві мріяла бути професійним хореографом. Після закінчення навчання активно займалася танцями та навчала інших. Наразі сфера її професійної діяльності дещо змінилася — вона працює педагогом та керівником дошкільного навчального заходу, але хореографія залишається невід'ємною частиною її життя.
Прийшла сюди в 3-му класі, а у 8-му класі вже вступила в культурно-освітнє училище. Тут отримала дуже великий досвід. Тетяна Іванівна і Михайло Семенович були нам за тата і маму. Цей досвід продовжився у культурно-освітньому училищі. Танцювала на сцені, дуже сумую за сценою. Якщо стане потреба, вийти на сцену, мабуть, вийду, хоча мені вже 60 років. Мої доньки, Тетяна й Анна Зоря, також закінчили “Сонечко”. Основний урок – це витримка, старанність і кохання до танцю. Мій найяскравіший спогад — поїздка до Києва, де нас знімали на відео. Це був незабутній досвід для нас. Тоді ми ще були не зовсім дорослими танцюристами, але нам це дуже сподобалось. І вже саме слово “поїздка” з Житомира — це було дуже класно», — ділиться Олена Зоря.
На прохання, жінка залюбки продемонструвала свої навички танцю.
Фото: Журнал Житомира; Олена Зоря у танці
Хореографія захопила три покоління і допомогла у нафтовому бізнесі
Олександр Пастирнак працює у нафтовому бізнесі. Він випускник 1997 року. Чоловік пригадує теплі спогади про дитинство, коли батьки привели його до школи у п’ятирічному віці. За його словами, він ніколи не планував бути професійним артистом, але саме тут він навчився дисципліни та самовдосконалення, які згодилися в житті. Саме тому вирішив продовжити цю сімейну традицію й у власній родині.
У мене в цьому році вже випускається син, а також є молодша дочка, яка теж навчається в ансамблі. Моя молодша сестра – випускниця 2001 року, її дитина також ходить в ансамбль “Сонечко”. Можна сказати, що ансамбль не змінився. І тоді, коли випускався я, і на даний час, керівники — це взірець для всього колективу. Ансамбль — це сім'я, взірець самовдосконалення. Мої діти всі в захваті, задоволені. Було багато яскравих спогадів, коли ми постійно з ансамблем їздили або в “Артек”, або кудись на море. Дуже багато було спогадів, їх просто безліч було. У великому колективі, яким керують 2-4 людини, всі діти, які займаються в ансамблі, слухаються», — розповідає Олександр.
Фото: Журнал Житомира; Олександр Пастирнак з сином
Танець єднає в родину, – констатує успішна юристка
Людмила Андрійчук закінчила школу «Сонечко» у 2001 році. Сьогодні вона юристка, але досі плекає любов до танців і при нагоді завжди демонструє свої вміння.
Під час навчання в хореографічному ансамблі “Сонечко” я отримала досвід, який давав свій відгук і в дорослому житті. Завдяки Сонечку я сформувалася як різностороння особистість. У дитячі та підліткові роки я не асоціювала своє життя з танцем. Скажу більше, у другий рік свого навчання, коли ще була дитиною, взагалі хотіла відмовитись від занять. Але передумала, і по сьогодні не жалкую про це. Можна сказати, що починаючи з 7 класу навчання і до самого випуску — це все яскраві спогади, оскільки з цього віку ми з ансамблем виїжджали з концертами за кордон, а також на відпочинок. Це така “велика родина”, де немає сором’язливості, всі розуміють один одного з півпогляду, навіть через десятки років», — зазначає Людмила.
Фото: Журнал Житомира; Людмила Андрійчук
Щоб чогось досягти, треба багато працювати
Єлізар Боровик випускник 2014 року. Певний час він був професійним артистом, але сьогодні працює в іншій сфері — відеомонтажером.
Головне, що дало мені “Сонечко”, це вірних друзів на все життя. Одного головного уроку немає. Є багато дрібних, але дуже корисних. І один з таких — це те, щоб чогось досягти, треба багато працювати», — розповідає Єлізар.
Фото: Журнал Житомира; Єлізар Боровик
Для мене “Сонечко” — це справжня сім’я», — коротко, але влучно зазначає Лілія Маєвська.
Фото: Журнал Житомира; Лілія Маєвська
50-річчя «Сонечко» відзначить творчим вечором випускників
Керівники ансамблю, народні артисти України, Тетяна Іванівна та Михайло Семенович Гузун, поділилися враженнями від зустрічей з колишніми учнями.
Діти приходили до мене на зустрічі маленькими групами — обіймалися, цілувалися. Як інакше, адже вони займалися у нас з 4 років. Ті, хто виїжджав за кордон, закінчували заняття після школи, а ті, хто залишався в університетах тут, продовжували займатися у нас — в обласному центрі хореографічного мистецтва, де діти з 15 років, які мають відповідні знання та навички, залишаються працювати. Вони отримують зарплату, хоч і невелику, але це вже перша трудова книжка як артиста балету. Ви бачили репетицію — це була їхня ініціатива. Ви бачили, як вони спілкуються, як рідні люди. А вони наші діти, тому що багато років ми були разом», — розповіла Тетяна Іванівна.
Зустрічі з випускниками ансамблю відзначилися теплими та зворушливими моментами для всіх учасників. Це вкотре підкреслило міцні зв’язки між колективом і його колишніми вихованцями, які протягом багатьох років залишаються частиною великої творчої родини.
Фото: Журнал Житомира
Навіть в умовах воєнного часу ансамбль відзначає 50-річчя з гідністю та великим багажем досягнень.
Звичайно, зараз не час для святкувань і ювілеїв, бо є інші реалії сьогодення. Війна йде, і це накладає свій відбиток на наші переживання. Але навіть у ці тяжкі часи, нам дуже приємно, що наші випускники знайшли час приїхати, деякі навіть з-за кордону, на наше свято. За 50 років наш колектив завжди був на високому рівні. Не було жодного фестивалю чи конкурсу, де ми не здобули б гран-прі. Одного разу в Румунії, в місті Тулча, ми отримали гран-прі двічі», — підкреслив Михайло Семенович.
Фото: Журнал Житомира
Творчий колектив “Сонечка” активно волонтерить
Діяльність школи не обмежується лише мистецтвом. «Сонечко» активно займається волонтерською діяльністю, допомагаючи тим, хто цього потребує. Виховання молодого покоління залишається пріоритетом для керівників ансамблю.
Ми завжди в курсі подій, ми волонтери. Ми збираємо гроші для техніки, ремонту обладнання, дронів, а також для допомоги травмованим. Нещодавно ми привезли турнікети з Франції на суму 15 тисяч євро, разом із необхідними медикаментами та іншими речами. Ми займаємося вихованням наших дітей у дусі патріотизму, бо ми є українці. Ми пишаємося тим, що наші діти розуміють, хто вони є і кого представляють. Це найважче і найголовніше завдання — виховання. У нас чудова країна, і ми з радістю представляємо її на міжнародній арені», — додає Михайло Гузун.
Програма ансамблю «Сонечко» зазнавала змін відповідно до сучасних обставин, включаючи вплив війни. У програмі з’явилися номери, присвячені родинам 95-ї ОДШБр та подіям Майдану.
«Дякуємо батькам, що вони довіряють нам своїх дітей. Ми зробимо все можливе, щоб зберегти той високий рівень, на якому наша школа є зараз», — зазначають керівники ансамблю.
Детальніше про діяльність, волонтерство та програму хореографічної школи «Сонечко» Журналу Житомира писав у матерівлі Школа хореографії «Сонечко»: виховання особистості, волонтерство, плани.