Олександр Шевчук із Житомира — військовослужбовець 100-ї окремої механізованої бригади з позивним “Шева”. Свою роботу описує коротко, як розвідник: “Виявляємо і знешкоджуємо противників. І чим більше ми їх знешкодимо, тим більш родючою буде наша українська земля”.
Олександр здобував досвід строкової служби з 2010 по 2011 рік. Розповідає: служити пішов за власним бажанням, хоча за станом здоров’я йому відмовляли. Згодом працював у сфері енергетики. У 2014 році, коли почалася війна з росією, отримав повістку і мобілізувався до лав Збройних сил України. Та через три місяці чоловіка повернули на роботу — адже він працював на підприємстві, що належить до критичної інфраструктури. Олександр міг отримати бронювання і в лютому 2022 року, та все ж пішов воювати.
“Отримавши повістку, 28 лютого я прийшов до військкомату. Тоді якраз формувалася нова частина — 1 окрема бригада спецпризначення імені Івана Богуна. І формувався батальйон, який одним із перших буде виїжджати на бойові завдання. Мене записали в цей батальйон. Туди непідготовлених не брали, брали тих, хто раніше служив у Нацгвардії, внутрішніх військах, в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Набирали мотивованих людей, які мають бойовий досвід або досвід проходження строкової військової служби”, — розповів Олександр Шевчук.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік виконував бойові завдання на території Житомирщини. Але вже з середини березня поїхав на Херсонський напрямок, де провів 9 місяців. Брав участь у Херсонському контрнаступі й пройшов Нововоронцовку, Потьомкіне (яке згодом перейменували на Незламне), Високопілля, Берислав. Після звільнення Херсона воював на Харківщині.
Згодом деякі підрозділи 1-ї окремої бригади спецпризначення імені Івана Богуна перейшли в підпорядкування тоді ще 100 окремої бригади ТрО. У цей час якраз відбувалося її переформатування з бригади тероборони в окрему механізовану, яке завершилось у березні 2024 року. Так Олександр потрапив до “Сталевої сотки” — бригади, бійці якої з початку повномасштабного російського вторгнення 15 місяців тримали рубежі на Луганському напрямку, зокрема у Серебрянському лісі.
У бригади є гасло: “Хоробрим Бог допомагає”. Олександр розповідає, що її бійці мотивовані, не в останню чергу через те, що починали свій шлях на основі тероборони, а до тероборони у свій час йшли саме такі люди.
“Саме завдяки таким людям ця країна досі не впала. Моя особиста мотивація — це моя родина. Я маю дружину і маленьку дитину, і я не хочу, аби вона жила під час війни. Я взагалі не хочу, щоб вона знала, що таке війна. Шкода, що я не можу бути поруч із нею, але я знаю, що вона мною пишатиметься. Не лише мною, а нами всіма хто зараз стоїть на захисті нашої Вітчизни, на захисті нашого суверенітету, незалежності. А Україна була, є і буде. Її не зламати, не подолати”, — говорить Олександр Шевчук.
За словами Олександра, до війни необхідно ставитися як до роботи. Роботи і конституційного обов’язку, виконати який має кожен чоловік. Після перемоги України “Шева” мріє певний час відпочити в гірському селі, ходити на рибалку, по гриби, а потім повернутися до своєї професії. І — якнайшвидше забути про війну.
Раніше Журнал Житомира писав, що “Сталева сотка”, 100 окрема механізована бригада проводить рекрутингову кампанію. Приєднатися до неї можна без відвідування ТЦК та СП. Нині тут потрібні стрільці, гранатометники, водії-механіки, танкісти, автослюсарі, офіцери та інші.