Юрій Кочевенко офіцер 95 ОДШБ. Пішов на війну ще у 2014 році. Вранці 24-лютого почув, як ворог почав активно застосувати авіацію. Російські літаки скидали авіабомби по людях та житлових будинках.
Про це пише командування Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
Військовий воював на Донбасі там ворог використовував танки, артилерію. Проте, таку кількість російської авіації офіцер ще не бачив ніколи.
«Це було вперше в моєму житті. Я маю бойовий досвід Донбасу, там ворог використовував і артилерію, і танки, але авіації майже не було. В той момент я зрозумів, що ми не знаємо, чого чекати. Килимове бомбардування, масований ракетно-бомбовий удар – що це буде? Встояли… І почали працювати. Спочатку їхні літаки відчували себе безкарними. Нахабно заходили на зручних для себе висотах і напрямках, здійснювали точні авіаудари», – згадує Юрій.
Російські військові думали, що вони повністю контролюють наше небо і недооцінили наше ППО. Яке вже має на своєму рахунку не одну сотню ворожих літаків.
«В перші ж дні російська пропаганда жваво рапортувала про те, що українська ППО й авіація знищені, що росія досягнула повного панування в повітрі, – говорить десантник. – Зараз можемо констатувати, що ворог зі своїми літаками буквально жметься десь там на граничних висотах, на граничній дальності, тому що він нашою ППО просто «закошмарений». Їхні літаки падають, як дохлі мухи».
Для захисту українського неба активно застосовують ПЗРК вітчизняного виробництва та ті, що надані союзниками: американські «Stinger», польські «Piorun», британські ПЗРК «Starstreak».
«До речі, «Starstreak» дуже ефективно показав себе проти безпілотників. Ми щодня знищуємо російські БПЛА «Орлан». Ми обрізали ворогу крила, тепер наше завдання – виколоти йому «очі», – пояснює Юрій Кочевенко . – Загалом маю сказати, що кількість збитих літаків і гелікоптерів у нашій смузі відповідальності дуже достойна».
Офіцер вмотивований лише перемагати. Він воює за свою рідну землю та за світле майбутнє дітей.
«Я тут воюю поруч з хлопцями, з якими був на Донбасі. Іноді виникає відчуття такого… дежавю. Начебто взяли ці роки і вирізали, як у монтажі. І ми знову тут, знову солдати і воюємо з тим самим ворогом. Хоча характер бойових дій, звичайно, дуже суттєво змінився. Так само змінилася роль ППО. Справжня ефективність рахується не збитими літаками, а тим фактом, що ворог боїться свою авіацію застосовувати. Це означає, що ми все робимо правильно. Ми виборюємо не просто землю, а майбутнє для наших дітей. Це справді те, що надихає. Коли буває важко, усвідомлюєш хто за твоєю спиною і просто робиш те, що маєш робити. Ми дякуємо всім, хто молиться за нас, підтримує, в міру своїх можливостей допомагає Збройним Силам України. Віра в перемогу вже переросла у впевненість. Але це не привід розслаблятися. Це означає, що ми маємо докласти ще більше зусиль, ще більше сконцентруватися кожен на своєму місці. Коли кожен буде робити свою справу так, ніби перемога залежить від нього особисто, нас ніхто не здолає», - каже Юрій.